Читаем Баришник дур-зіллям полностью

— Так сталося, що жодна краплина крові не пролилася, — вів далі Берлінґейм. — Ця історія закінчилася щасливо для них обох, чого не скажеш про її оповідача. У результаті цієї дискусії Ньютон з'ясував, що становище його суперника так само непевне, як і його власне, і, як видається, я однаковісінько байдужий до них обох — висновок, як такий, що стосується справи, яку вони обоє мали на увазі, був настільки ж правильний, як і будь-який інший висновок у його «Principia». На додачу Мор показав Ньютону свій «Enchiridion Metaphysicum», де він безпосередньо висловлює своє дедалі більше незадоволення Декартом, а потім Ньютон запевнив Мора, що, хоча саме всесвітнє тяжіння, а не якісь там ангели та вихори, призводить до руху планет по своїх орбітах, проте в його теорії залишається доволі місця для Всевишнього як першопричини, що зрушила коліщата Всесвіту, як це й проголосив старий Ренатус. Отож замість того, щоб битися до смерті на дуелі, вони дійшли згоди й після тих кількох годин, що тривала їхня вчена бесіда, — яку я геть пропустив, бо тоді був цілком поглинутий своїми заняттями в бібліотеці, — вони зі сльозами на очах кинулись один одному в обійми й вирішили позбавити мене будь-яких засобів для існування, посприяти моєму виключенню з університету та винайняти спільне помешкання, де вони могли б поєднати пишноти світу фізичного з величчю світу ідеального, захоплено слухаючи музику небесних сфер! Цієї останньої обіцянки вони таки, слід сказати, ніколи не сповнили, але їхній зв'язок, наскільки мені відомо, триває й досі. Мор геть відгородився від старого Декарта, у той час як Ньютон з якогось дива пристрасно захопився теологією та, вдаючись до свого методу флюксій і безконечних рядів, намагається витлумачити Апокаліпсис. Що ж стосується перших двох намірів, то вони здійснили їх сповна — вигнали мене без гроша та так намовили всіх проти мене, що я не міг у борг ані поїсти, ані взяти бодай шилінг. Тож я мусив вирушити до Лондона, коли мені залишився лише рік до бакалавра. Це трапилось 1676 року, саме тоді твій батько мене і знайшов, і, віддавши належне мінливій музі вченості, я, з усім своїм завзяттям, яке раніше мав лиш до наук, заходився коло тебе та твоєї сестри. Твоя освіта стала моїм Першим Добром, моєю Головною Справою, яка надавала всьому іншому належної форми і ладу. Я цілком і повністю схильний до мінливості: жодної хвилини я не сумував за Кембриджем і не жалкував, що моє життя склалось так, а не інакше.

— Дорогий, дорогий Генрі! — вигукнув Ебенезер. — Твоя розповідь зворушила мене і присоромила, адже я так безглуздо зневажив тим, що ти з такими труднощами марно намагався досягти! Якби ж то, заради Бога, я мав ще один шанс!

— Ні, Ебене, боюся, що вченого з тебе не вийде. Можливо, ти й маєш потяг до знань, властивий науковцям, але тобі бракує терпіння, наполегливості, спритності, та, боюся, ти не маєш відчуття доречності, тієї беручкості, яка, власне, і відрізняє мислителя від дивака. У тобі є дещо, чи то пак склад твоєї натури такий, що залишить тебе наївним і нелукавим, а хоч би у твоєму мозку розчинилася мудрість усіх книжок з усіх книгозбірень Європи. Що ж, не здобув ти ступінь бакалавра, то ж хай буде так! Я приїхав сюди не за тим, щоб примусити тебе спробувати ще раз або шпетити тебе за невдачу, а для того, щоб взяти тебе із собою до Лондона на якийсь час, поки у твоїй голові щось не проясниться. Це була ідея Анни, яка любить тебе понад міру, більше, ніж себе, і я гадаю, що це слушна думка.

— Люба моя Анна! Як же вона довідалася, де ти мешкаєш?

— Ну, годі, — засміявся Берлінґейм, — це вже геть інша історія, яка зачекає до наступного разу. Їдьмо ж зі мною до Лондона, і я розкажу тобі її дорогою в екіпажі.

Ебенезер завагався.

— Це великий крок у житті.

— Це великий світ, — відповів Берлінґейм.

— Боюся, що скаже батько, коли про це почує.

— Мій любий друже, — сказав Берлінґейм. — Ми сидимо тут, на цій дурній скелі, яка сліпо несеться крізь простір; і всі ми стрімголов мчимося до могили. Подумай-но, чи ж хвилюватиме хробаків у ту годину, коли ти будеш для них лише поживою, чи згаяв ти свій час, сидячи без перуки й зітхаючи у своїй кімнаті, чи розграбовував золоті міста Монтесуми? Поглянь-бо, день майже добіг кінця і стрімко відходить у вічність назавжди. Усього лише на початку цієї розповіді ми виклали наші черева добрим обідом, а вони вже бурчать, вимагаючи ще. Ми смертні, Ебене, тож заприсягаюся, час є лише для сміливих рішень!

— Ти сповнюєш мене відвагою, Генрі, — сказав Ебенезер, підводячись з-за столу. — Тож вирушаймо.

4

Перше перебування Ебенезера в Лондоні, і що з того вийшло

Берлінґейм заночував тієї ночі в кімнаті Ебенезера, а наступного дня вони екіпажем вирушили з Кембриджа до Лондона.

— Здається, ти мені ще не розповів, — сказав молодик, коли вони були вже в дорозі, — чому ти так раптово полишив Сент-Джайлз і як так трапилося, що Анні стало відомо, де ти живеш.

Берлінґейм зітхнув.

Перейти на страницу:

Похожие книги

10 мифов о князе Владимире
10 мифов о князе Владимире

К премьере фильма «ВИКИНГ», посвященного князю Владимиру.НОВАЯ книга от автора бестселлеров «10 тысяч лет русской истории. Запрещенная Русь» и «Велесова Русь. Летопись Льда и Огня».Нет в истории Древней Руси более мифологизированной, противоречивой и спорной фигуры, чем Владимир Святой. Его прославляют как Равноапостольного Крестителя, подарившего нашему народу великое будущее. Его проклинают как кровавого тирана, обращавшего Русь в новую веру огнем и мечом. Его превозносят как мудрого государя, которого благодарный народ величал Красным Солнышком. Его обличают как «насильника» и чуть ли не сексуального маньяка.Что в этих мифах заслуживает доверия, а что — безусловная ложь?Правда ли, что «незаконнорожденный сын рабыни» Владимир «дорвался до власти на мечах викингов»?Почему он выбрал Христианство, хотя в X веке на подъеме был Ислам?Стало ли Крещение Руси добровольным или принудительным? Верить ли слухам об огромном гареме Владимира Святого и обвинениям в «растлении жен и девиц» (чего стоит одна только история Рогнеды, которую он якобы «взял силой» на глазах у родителей, а затем убил их)?За что его так ненавидят и «неоязычники», и либеральная «пятая колонна»?И что утаивает церковный официоз и замалчивает государственная пропаганда?Это историческое расследование опровергает самые расхожие мифы о князе Владимире, переосмысленные в фильме «Викинг».

Наталья Павловна Павлищева

История / Проза / Историческая проза
Салават-батыр
Салават-батыр

Казалось бы, культовый образ Салавата Юлаева разработан всесторонне. Тем не менее он продолжает будоражить умы творческих людей, оставаясь неисчерпаемым источником вдохновения и объектом их самого пристального внимания.Проявил интерес к этой теме и писатель Яныбай Хамматов, прославившийся своими романами о великих событиях исторического прошлого башкирского народа, создатель целой галереи образов его выдающихся представителей.Вплетая в канву изображаемой в романе исторической действительности фольклорные мотивы, эпизоды из детства, юношеской поры и зрелости легендарного Салавата, тему его безграничной любви к отечеству, к близким и фрагменты поэтического творчества, автор старается передать мощь его духа, исследует и показывает истоки его патриотизма, представляя народного героя как одно из реальных воплощений эпического образа Урал-батыра.

Яныбай Хамматович Хамматов

Проза / Историческая проза
Память Крови
Память Крови

Этот сборник художественных повестей и рассказов об офицерах и бойцах специальных подразделений, достойно и мужественно выполняющих свой долг в Чечне. Книга написана жестко и правдиво. Её не стыдно читать профессионалам, ведь Валерий знает, о чем пишет: он командовал отрядом милиции особого назначения в первую чеченскую кампанию. И в то же время, его произведения доступны и понятны любому человеку, они увлекают и захватывают, читаются «на одном дыхании». Публикация некоторых произведений из этого сборника в периодической печати и на сайтах Интернета вызвала множество откликов читателей самых разных возрастов и профессий. Многие люди впервые увидели чеченскую войну глазами тех, кто варится в этом кровавом котле, сумели понять и прочувствовать, что происходит в душах людей, вставших на защиту России и готовых отдать за нас с вами свою жизнь

Александр де Дананн , Валерий Вениаминович Горбань , Валерий Горбань , Станислав Семенович Гагарин

Проза / Историческая проза / Проза о войне / Эзотерика, эзотерическая литература / Военная проза / Эзотерика