Баришник дур-зіллям

Ідучи за ними, Ебенезер побачив, як ірландець сміливо простягнув руку, що була закрита від Рассекса, за спину Генрієтті й жартівливо і багатозначно штовхнув її під бік. Він зблід, але місіс Рассекс, яка бачила це так само ясно, як і він, тільки міцніше стисла йому руку й усміхнулася. Генрієтта ж виказала подив, але обурення від цієї спроби кавалера позагравати з нею і близько не було; коли її залицяльник повторив свій вчинок, заразом питаючи мірошника, чому ж тоді, коли ця робота є для нього розвагою на дозвіллі, він загнув таку високу плату за неї, вона ледве стримувала свою радість. Вона схопила його руку; він одразу, анітрохи не розгубившись, полоскотав їй долоню, і місіс Рассекс, замість вибухнути материнським гнівом на адресу спокусника, як того очікував поет, лише зітхнула й уп'ялася своїми нігтями в його руку.

— Стривайте, — мовив Макевой, перериваючи мірошника, який пояснював, що всі прибутки від млина йдуть на користь місцевої громади, тобто на утримання заїзду та на комору для зберігання тютюну, яку він зараз будує трохи далі, вище затокою. — У мене, з вашого дозволу, до вас є одне нагальне й особисте запитання.

І з пустотливим виразом обличчя він голосно прошепотів Рассексу на вухо, що йому вкрай потрібно знати, чи передбачено в цьому закладі серед необхідних зручностей відхоже місце, і якщо так, то де його можна було б якомога скоріше знайти.

— Та чого ж, отамо, позаду, сер, — відповів здивований мірошник, — а як хочете, то можете собі сцяти прямо у воду, що стікає в лоток із млина, навіть я так роблю. Тобто, я хотів сказати…

— Досить, я просто в захваті від вашої гостинності. Я скористаюся з лотка і буду вашим боржником навік. Adieu усім; ви продовжуйте огляд! Я скоро вас наздожену.

І він так раптово їх полишив, що дами лише провели його здивованим поглядом; повернувшись кілька хвилин по тому, він поплескав Рассекса по спині, назвав його поетом і філософом за те, що той сподобився розгледіти у струмені млина таку чудесну можливість, а другою рукою потайки пощипуючи, погладжуючи, штовхаючи та тискаючи Генрієтту, влаштував їй такі фестини, що вона ледь не зомліла від радості, приємного збудження і тих зусиль, що вимагалися від неї, щоб нічого не виказати своєму батькові.

— Ач який сміливець! — прошепотіла місіс Рассекс Ебенезеру. Поет був прикро вражений, побачивши, як дихання дами почастішало, і він здогадався, що її розбирають заздрощі від того, що доньці дістався заповзятливіший кавалер. Але, попри все своє бажання розпитати місіс Рассекс докладніше про міс Бромлі, у нього не було ніякої охоти до перелюбних зальотів, навіть якби обставини були менш небезпечні й більш пов'язані з невідкладною справою з Біллі Ромлі. Він увесь напружився, і, коли місіс Рассекс, наслідуючи поведінку Генрієтти з Макевоєм, грайливо просунула руку в кишеню його плюндрів, поки вони рухалися один за одним по вузькому містку біля коша для зерна, у нього кров у жилах похолола. Він відчув неабияку полегшу, коли вони вийшли з млина на задній двір, якраз навпроти стайні.

— Ну, ось тепер, панове, — мовив Гаррі Рассекс, — ви погодитеся, що в усій Провінції немає млина, за яким би краще доглядали або яким би краще управляли?

— Щодо першого, то ви недалекі від істини, — визнав Макевой. — А щодо другого… але стривайте, я ж пообіцяв, що не матиму жодних справ, аж поки не надійдуть мої документи. Скажу лише, що для нас було гарною розвагою усе тут роздивитися й помацати як слід; мені доводилося оглядати багацько млинів у Меріленді, але жодного разу я не робив цього з таким задоволенням.

Мірошник від гордощів аж сплюнув.

— Ти чула, Роксі? Хіба ж я тобі не твердив завжди, що для джентльмена немає ніякої ганьби в тому, що він знає, як управлятися з млином?

Макевой провадив далі, звернувши свій безстидний погляд на Генрієтту.

— Мені тут особливо впав ув око один дуже гарний кіш для зерна, який я запримітив, поки ми ото лізли нагору. Із того, що я потрапив побачити, можу сказати, що ним майже не користувалися.

Серце Ебенезера стислося, і навіть Генрієтта почервоніла від цього звороту, але мірошник, здавалося, нічого так і не второпав, бо крикнув:

— Далебіг, ач який хлоп меткий на око! Я зробив кіш сам, сер, не так давно, і я дуже ним пишаюся. Шкода, що ви не мали змоги помацати власними руками і побачити, як там усе ладно підігнано.

— І справді, шкода, — погодився Макевой. — Можете бути певні, більше такої нагоди я не промину.

Підбадьорена тим, які можливості криються за цією метафорою, Генрієтта наполягла на тому, що, просто провівши рукою, він ще не зможе відчути істинну досконалість цього пристрою, що полягає в тому, як він бездоганно виконує те, для чого був створений; лише засипавши власне мливо, містер Макевой зможе по-справжньому його оцінити. Ірландець грайливо відповів, що жодна річ його так не потішила б, як ця, хоча, як він чув, місцеві плантатори нарікають на ціну.

— Вони брехуни, усі! — вигукнув Рассекс. — Та хай вони ще спробують знайти в усьому графстві механізм, подібний до цього, а то тільки бурчать і базікають пусте!