Баришник дур-зіллям

— Перестаньте себе обмовляти, пані! Присягаю перед Богом, що це напрочуд рідкісна нагода в моєму житті: кожен, хто спроможеться здобути вашу ласку, здобуває розкішну нагороду; і світ повинен дивитися на нього із захопленням і заздрістю! І це було б рідкісною, винятковою втіхою — прийняти такий чарівний дар; і з рідкісним і винятковим болем я кажу вам «ні», і так було б, навіть якби моя відмова не була образою… — він замовк і всміхнувся. — Люба леді, ви навіть і не уявляєте собі всю глибину вашого прохання і те особливе значення, яке воно для мене має!

Його поведінка була такою щирою, а люб'язності такими вишуканими, що обличчя місіс Рассекс знову пом'якшилось. Вона ще раз зажадала пояснення і навіть вдалася до погроз, натякнувши, що викаже його чоловікові як самозванця, якщо він не буде з нею відвертим, але тон її голосу був радше підлесливий, ніж невдоволений.

— Ви дорікаєте собі, що були надто відвертою, — мовив Ебенезер, — і вирекли, що я буцімто зневажаю вас за це; втім, правда полягає в тому, що, узявши справу в свої руки, ви ще певніше здобули тим наді мною перемогу. Я в захваті від вашої грації і насолоджуюся вашою красою, але понад це… Як вам це сказати? Я так гадаю, що ви маєте достатньо і такту, і мудрості, щоб дати собі раду із моєю невинністю, яка інакше привела б до повного фіаско цю нашу пригоду…

— Але ж, сер Бенджамін, кого я чую, хіба це слова ґвалтівника?

— Ні ж бо, вислухайте мене! Я не стану відкривати вам свого імені, якщо вам так хочеться, але є одна річ, яку ви повинні знати. Я приховав би це від іншої жінки, не такої великодушної та ласкавої, аби вона мене цим не ранила; але ви, леді… ох, може, це й дивацтво, але я уявляю собі, що ви будете цим здивовані або знайдете в цьому принадність, ба навіть будете в захваті від цього, а разом з тим поставитеся з безмежною чулістю і понад усе оціните це. Авжеж, зрозумієте і надзвичайно високо оціните, так, як і я повинен був би, якби… — Замріявшись, Ебенезер і далі в подробицях змальовував би образ, що поставав у його уяві, але дружина мірошника обірвала його на півслові, відверто сказавши, що її цікавість зараз не поступається пристрасті, і якщо він не вдовольнить ані першу, ані другу, то вона просто сконає, не сходячи з місця, і він нестиме за це відповідальність.

— Крий Боже! — розсміявся поет, досі дивуючись тому, з якою легкістю вона могла говорити про такі речі. — Щиро кажучи, моя люба місіс Рассекс, хоч мені вже двадцять вісім років, я й досі залишаюся невинним, як немовля, і поклявся залишатися таким і далі.

Його віщування щодо враження, яке справить на дружину мірошника це повідомлення, до певної міри справдилося: вона уважно розглядала його обличчя, намагаючись знайти хоч якісь ознаки нещирості, й, вочевидячки, не знайшовши жодної, запитала, стримуючи голос:

— Тобто ви хочете сказати… і ви не священник?

— Ані римо-католицький, ані будь-який інший, — вирік Ебенезер. Він повів далі, пояснивши їй, як від самого початку, бувши сором'язливим незграбним хлопцем, він став дивитися на свою невинність радше як на чесноту, а не щось вимушене; і як менш ніж рік тому (хоч тепер видавалося, що відтоді минули десятиліття!) він підніс її разом зі своїм нахилом до художньої творчості, зробивши стилем свого життя, і навіть ототожнив її із самою сутністю свого буття; і як майже рік, зазнаючи всіляких жахливих негод і заплативши приголомшливу ціну не тільки своєю власністю, але й, можливо, людськими життями, він спромігся зберігати її недоторканою. Уже минув певний час, відколи він був змушений з усією серйозністю розглянути питання своєї невинності, і хоча звичка просторікувати про її чесноти і на словах здригатися від можливості її втратити стала його другою натурою, він був здивований, коли помітив, що емоційно вже відмежувався від цього свого вихваляння; стоячи збоку, так би мовити, і критично слухаючи. І дійсно, коли місіс Рассекс, згораючи від цікавості, запитала, що ж ця дивовижна невинність має означати, він був змушений визнати перед собою і перед нею, що більше не може назвати себе невинним, хіба що в тому, що стосується фізичного боку кохання.

Але леді це ще не задовольнило.

— Тобто ви хочете сказати, що й гадки не маєте, чим ваш приятель і Генрієтта займаються ці останні пів години?

Ебенезер зашарівся, і не тільки від згадки про другу пару, але й тому, що усвідомив (про що він і зізнався місіс Рассекс), що навіть те, що стосується фізичного боку його невинності, обмежується лише самим простим фактом наявності дівоцтва, і то цей самий факт (хоч він і не хотів вдаватися в подробиці) не був таким беззастережним, як він міг би того бажати.

— Отже, насправді, — не вгавала місіс Рассекс, — від цієї дорогоцінної Невинності, якій ви досі залишаєтеся вірним, потроху відщипували то тут, то там, аж поки від неї вам залишилися хіба що самі недогризки.

— Маю визнати, що так воно і є, і мені тим більше шкода.

— І невже ці клапті так багато для вас значать?