Баришник дур-зіллям

Ніколсон трохи завагався, поки Берлінґейм, на якого цей крок, безперечно, справив сильне враження, не прошепотів йому щось на вухо.

— Це вчинено заради добробуту Провінції і плантацій Його Королівської Величності в Америці! — сказав він по тому. — Цей дім вважається осередком ганебної торгівлі, яка, як стверджують, провадилась у цій Провінції представниками зрадників і бунтівників. Отже, цілком у нашій владі як губернатора конфіскувати власність зрадників і тих, хто підозрюється в зраді, поки не відбудеться судовий процес, де проти них висунуть звинувачення.

— Клянусь чинбарнею святого Севера! У вас немає жодних звинувачень проти будь-кого!

— Саме так, — погодився губернатор. — Було б несправедливо висунути такі тяжкі звинувачення в спеціальному суді без попередніх слухань. Коротше кажучи, усі ви перебуваєте під домашнім арештом за підривну діяльність і підбурювання до бунту, і поки ми не з'ясуємо, хто володіє правами на цю маєтність, попередніх слухань не буде!

Сам сер Томас був цим явно збитий з пантелику.

— Але ж на те немає жодного прецеденту! — поскаржився полковник.

— Якраз навпаки, — переможно мовив Ніколсон. — Саме таку штуку провернув суддя Голт для короля Вільяма, коли відкликав у Балтимора хартію на Меріленд.

Конфіскація швидко набула офіційного статусу: сер Томас із судді обернувся на радника захисту; Ендрю, Вільяма Сміта і Люсі Роботем призначили позивачами; і слухання у справі «Кук та інші проти Меріленду» оголосили відкритими.

— Далебіг! — засміявся губернатор. — Це судилище будуть довго пам'ятати!

Потім він постановив, щоб полковника Роботема, який виступав радником Люсі, вислухали першим, оскільки він пред'явив свої права на маєток раніше від усіх. Полковник, почуваючись дещо ніяково, повторив обставини гри, що йшла на борту корабля «Посейдон», подробиці останньої ставки, що відбулася перед тим, як Лауреата взяли в полон, внаслідок чого права на мис Кука перейшли до велебного Джорджа Табмена з парафії Порт-Табакко, обставини шлюбу велебного Табмена з Люсі (що потім скасували через двоженство), набуття нею прав на мис Кука і, нарешті, її шлюбу із самим Лауреатом.

Ніколсон хмикнув.

— Тепер слухайте сюди, полковнику Роботем, ви людина відповідальна, хоч і служили колись із Кудом і губернатором Коплі; якби я не знав вас як захисника Справедливості, то ніколи не поставив би суддею в суді Адміралтейства. Ви чесний чоловік і справедливий, і ця клята Провінція може вами пишатися…

— Дякую, сер, — пробурмотів полковник. — Бог свідок, що я прагну тільки справедливості…

— Тоді подивіться он туди на того худорлявого добродія на канапі й визнайте, що він такий само чоловік вашої доньки, як і я, і що він не є тим чоловіком, який закладався з Джорджем Табменом!

— Я ніколи й не казав, що це він, — запротестував полковник. — Ендрю Кук сам усім нам оголосив…

— Нам добре відомі його брехливі заяви, — урвав йому мову Ніколсон, — і нам так само добре, як і вам, відомо, чому він назвав Генрі своїм сином.

Цю обставину полковник Роботем охоче визнав.

— Він думав, що його сина немає серед живих, і сподівався таким чином ошукати мене зі своїм самозванцем. Але, Ваша Світлосте, із вашого дозволу, сер, якщо чоловік відмовляється від свого мертвого сина, то він так само легко зможе відмовитися і від живого, і то не один раз, а і двічі, і тричі. Я так думаю, сер, що коли він дізнався, як його син програв свій маєток, він змовився з містером Лоу, чи то пак Берлінґеймом, чи як його там, відібрати його у нас обманом назад; і коли мій бідолашний зять з'явився разом зі своїми товаришами і містер Берлінґейм був змушений відкрити всім своє справжнє ім'я, містер Кук підлим чином підкупив того негідника слугу, щоб той видав себе за сина замість нього. Я можу привести багато свідків з «Посейдона», які підтвердять, що чоловіком моєї доньки є Ебенезер Кук, а той зрадливий крутій — його слуга; і вони поклянуться, як я тут клянуся, що він не один раз на борту корабля намагався посісти те місце, що належить його хазяїну.

Губернатор похитав головою.

— Боюся, Джордже, що твій зять нагорі і є тим зухвалим слугою. Хоч мені й прикро, що виникла така ганебна ситуація, і шкода, що ти маєш такий тягар в особі такої слабкої на передок доньки, але я цілком впевнений у тому, що присутній тут чоловік і є справжнім Ебеном Куком. На додачу до свідчень, які дали його батько, сестра і пан Берлінґейм, у мене тут є письмове свідчення, отримане під присягою, від Бертрана Бертона, чоловіка в тій кімнаті, котре пан Берлінґейм завбачливо отримав від бідолахи перед тим, як його звалила гарячка. Я прочитаю його вголос і передам, щоб усі могли з ним ознайомитися.

І він прочитав зізнання, завірене підписом Бертрана, у тому, що він декілька разів за різних обставин вдавав із себе Ебенезера, у тому, що він бився навзаклад із Табменом, не маючи на те жодних повноважень, і в тому, що обманним шляхом уклав шлюб з Люсі Роботем. І попри те що Ебенезер був змучений і фізично, і морально, від цього спокутного жесту йому потеплішало на серці.