Без права на реабилитацию. Часть 2

Не успокаивает и другой вопрос: «Готов ли ты жить в условиях

рыночной экономики?»

154

«Не знаю... Я всегда был далек от политики, экономики и других

чудес, я сам по себе и мне безразлично, какая экономика».

«Готова... наверное, если учесть, что эта сфера жизни касается

меня очень мало».

«Нет, потому что самое лучшее вывозится за границу».

Третий вопрос: «Готов ли ты стать в строй защитников Родины?

Ответ :

– «В случае войны – да. А сейчас – нет»;

– «Да, если будет что защищать»;

– «Не хочу»;

– «Готов за деньги. Я не стану рисковать жизнью просто так. В

случае смерти родители получат хотя бы какую-то компенсацию!»

– «Я не против службы, но за деньги»;

– «Воевать? Надо верить, я хотел бы верить. Верить с большой

буквы, было бы чему. Сейчас пока не кому»;

– «Если бы все мы были один за одного (в понятии все

государство), то да. А в действительности в нашей стране полный

беспорядок»;

– «Да готова природно, не ради громких слов любви к Отечеству.

Просто я люблю бой, атаку, дух накала и риск, хождение на лезвии

смерти. Мой так-тип насмешка. Главное, чтобы было столкновение, а

за что это уже дело десятое... право безнаказанно убивать... и за все

получать лавры героя, защитника.

При таких условиях я пойду воевать, все равно на какой стороне».

Примечание :По просьбе директора (номер школы не указывается).

155

ПРО МИНУЛЕ –ПРАВДУ !

ЗВЕРНЕННЯ

Ми, учасники слухань у Комітеті Верховної Ради України у

справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, звертаємося до вищого

керівництва держави, відповідних міністерств і відомств, науковців,

працівників освіти і засобів масової інформації, усіх співвітчизників з

приводу сьогоднішнього стану висвітлення в Україні новітньої віт-

чизняної історії.

Народна мудрість гласить, що лише та нація, та держава, яка шанує

своє минуле, гідна благополучного майбутнього. Історія є своєрідним

заповітом предків наступним поколінням, уроком на майбутнє. Саме

тому переважна більшість наших громадян сприйняли прийнятий

Верховною Радою України Закон України «Про увічнення Перемоги

у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» як вияв поваги держави,

усього суспільства до своєї історії, як прагнення дотримуватися

історичних традицій українського народу – зберігати пам’ять про

захисників Вітчизни, її творців.

На жаль, в останні роки під гаслом необхідності відновлення

історичної справедливості, переосмислення нашої історії, її нового

бачення розгорнулася кампанія по «переписуванню» історії України.

«Новатори» від науки і політики на догоду сучасній політичній

кон’юнктурі і зарубіжним радникам – консультантам довільно тлумачать

історичні події, грубо перекручують істину, механічно змінюють

плюси на мінуси і, навпаки, нав’язують «нову концепцію» української

історіографії.

Особливій ревізії піддається радянська епоха та її доленосний

період – Велика Вітчизняна війна. У багатьох академічних виданнях,

вузівських і шкільних підручниках, художніх творах, кінофільмах, через

засоби масової інформації ці роки подаються як період суцільних

репресій, «тоталітаризму і диктатури», «гулагів», «голодоморів» тощо.

Події Великої Вітчизняної війни висвітлюються у викривленому вигляді,

замовчується або відкидається вирішальний внесок Радянського Союзу

в Перемогу над фашизмом та історичне значення самої Перемоги,

спотворюються складові Перемоги – героїзм воїнів і трудівників тилу,

патріотизм і дружба народів Радянського Союзу.

В той же час без достатніх аргументів, нерідко всупереч історичній

правді широко висвітлюється діяльність Організації українських

націоналістів та її озброєних формувань – Української повстанської

156

армії, героїзуються ті, хто свідомо співпрацював з фашистами і чиї

руки заплямовані кров’ю тисяч вбитих і замучених ними ні в чому не

винних наших громадян.

Такий підхід не має нічого спільного з принципами наукової та

історичної правди, закриває дорогу новим поколінням до знання

минулого нашого народу, веде до формування нігілістичного ставлення

до життя та діяльності старших поколінь своєї Вітчизни, деформує

духовність.

З огляду на викладене і у зв’язку з наближенням 60-річчя

визволення України від гітлерівської Німеччини та 60-річчя Перемоги

над фашизмом ми заявляємо: спільними зусиллями суспільства і держави

треба припинити фальсифікацію новітньої вітчизняної історії .

З цією метою:

Органи державної влади і місцевого самоврядування мають

забезпечити безумовне виконання Закону України «Про увічнення

Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», відповідних

указів Президента України, Постанови Верховної Ради України від 23

травня 2003 р. щодо необхідності правдивого висвітлення вітчизняної

історії, посилення патріотичного виховання молоді на кращих героїчних

і трудових традиціях свого народу;

Міністерству освіти і науки України, профільним науковим

установами з метою об’єктивного висвітлення вітчизняної історії, подій

Великої Вітчизняної війни внести відповідні зміни у навчальні програми

загальноосвітніх шкіл та спеціальних навчальних закладів, оголосити

конкурс на кращі підручники з історії, залучивши до їх підготовки

вітчизняних фахівців.