Безлюдні острови 10-11

"Сталося це дуже давно, ще в Київській Русі. Княгиня Ольга, овдовівши під час війни, вирішила помститися вбивцям свого чоловіка – древлянам, знищивши їхню столицю. Вона взяла місто в облогу, але його жителі запекло захищалися. Минула осінь, зима і весна, втомилися обидві сторони. Княгиня висловила готовність покинути місто, якщо древляни сплатять данину голубами, по одному птаху від кожного будинку. Захисники з радістю підкорилися, і вона прив’язала до хвоста кожного з птахів палаючий факел і випустила їх на волю. Голуби повернулися на дахи своїх будинків і запалили їх. В одну мить усе місто спалахнуло й згоріло дотла".

- Чи не є голуб символом миру? – запитав Панін.

Польські патріоти, любителі миру, подякували їй у листі, який вона зберегла у вдячній пам’яті і який опублікувала, щоб історики могли його легко прочитати:

"Не поступаючись іншим співгромадянам у гарячому патріотизмі, ми з жалем довідалися, що є люди, які висловлюють невдоволення вступом військ Вашої Імператорської Величності в нашу країну, і навіть що вони звернулися до Вашої Імператорської Величності зі скаргою з цього приводу. Ми з жалем бачимо, що законів нашої батьківщини недостатньо, щоб утримувати цих гаданих патріотів у належній дисципліні (…). За браком відповідних сил нам загрожували б розправою з їхнього боку на сеймах. Вступ військ Вашої Імператорської Величності в кордони Польської Республіки та їх поведінка викликає значну вдячність у серцях кожного справжнього поляка, і ми вважали за потрібне висловити цю вдячність у цьому листі".

Бешкетників у Польщі тоді не бракувало, але посол князь Рєпнін, одружений на племінниці Паніна, справлявся і з ними, і з "восковою лялькою", як вона називала свого коханця, якого зробила королем Польщі. Рєпнін здавався їй і Паніну відмінним інструментом, у нього була хороша голова на плечах. Свій політичний іспит він витримав у віці 28 років, в останній рік правління Єлизавети Петрівни, коли якогось лікаря, якого Панін не любив, але що був у прихильності впливових придворних кіл, засудили за підготовку замаху на царицю. Рєпнін довів, що цей лікар сконструював "пекельну машину" для підриву Михайлівського палацу. Насправді ж виявилося, що обвинувачений "пекельну машину" не будував пекельну машину, але побудувати її міг, оскільки мав усі необхідні матеріали. Хоча таких матеріалів у нього не було знайдено, він міг отримати їх, оскільки мав зятя, який був зброярем. Правда, зятя в нього теж не було, бо сестра його була старою дівою, але він міг видати її заміж коли завгодно. Так що лікаря справедливо відправили до Сибіру.

Вона мала повне право вважати, що така мудра людина, як Рєпнін, не підведе. А через кілька років у Варшаві він закохався в польку, княжну Ізабелу Чарторийську, і з головою у нього зробилося зовсім погано! Відтоді польські справи почали ускладнюватися, вся Польща і Литва стали у вогні, а тепер треба було ділити пиріг із Пруссією та Австрією... Але нічого страшного, у майбутньому ситуацію можна було б виправити, викинувши Берлін. і Відень від спільного столу...