Безлюдні острови 10-11

З особливими веселощами вона приглядається до найвідомішого, до Вольтера. Кілька листів, наповнених компліментами, які граф Воронцов відвіз клоуну, одержимому культом свого генія, кілька порожніх фраз про свободу та справедливість і, нарешті, її підтримка, яка їй нічого не коштувала, Вольтера у "справі Каласа", протестанта, невинно засудженого до страти - і ось людина, яка проповідує, що будь-який примус дотримування догми є огидним, і що судді, які засуджують людей, єдиним злочином яких є переконання, відмінні від переконань суду, є злочинцями, починає поширювати її славу ("Зірка Півночі!") і божественість ("Notre Dame de Petersbourg"), так якби вона не примушувала мільйони своїх підданих дотримуватися догм правильності самодержавства і якби не засудила двох публіцистів, Радищева і Новікова, на довічну каторгу. за критику недолі народу.

Дезінформація та ефектні жести – ось ключ. Вона, торгуючись, викупила книгозбірню Дідро: той вимагав 15 000 ліврів, вона дала 16 000 з умовою, що великий письменник до кінця життя буде зберігати продану бібліотеку. Таким чином Дідро, не залишаючи Парижа, стає бібліотекарем Катерини у власній бібліотеці й отримує платню за 50 років наперед — 25 000 ліврів! Європа протирала очі й вила від обожнювання. Так само була придбана бібліотека Вольтера, яка завжди примножуватиме мудрість і мужність божественної володарки (яка першою в Россії дозволила зробити собі щеплення від віспи), і ніколи не помітить релігії батога. Їм достатньо знати, що вона рішуча противниця тортур.

Батіг, зрештою, не є тортурою - це свята традиція; її не можна втратити, хоча і не варто афішувати її за кордоном. Вона неодноразово наказувала використовувати цю традицію через її ефективність. Батіг — це бич, виготовлений із ремінців, чия спеціально підготовлена ​​шкіра має гнучкість каучуку та твердість сталі. Сильний удар плавно відокремлює людську плоть від кісток. Десять ударів забирають свідомість винуватця, сотня позбавляє життя, навіть найбільш витривалого. Чудовий пристрій! Ах, месьє Вольтер...

Загалом, цей наївний папа розпусників має рацію. Ну так! Він правий, коли каже, що вона відчуває огиду до жорстокості - адже вона ніколи не підписувала смертний вирок. Підписували чиновники, а вона писала листи Вольтеру, який має рацію, коли пише, що в Росії восторжествували розум, невинність і чеснота, тому що ніхто не відмовить її розуму, а невинність і чеснота - це привілеї богів. Тож він також має рацію, коли називає її: "Notre Dame de Petersbourg", що перекладається як: "Наша Пані з Санкт-Петербурга", але також "Пресвята Мати з Санкт-Петербурга", і коли він вітає її з криками : "Te Catherina laudamus! Te dominam confitemur!" (Слава тобі, Катерино! Ми визнаємо тебе своєю Повелителькою"). Блаженні дурні, що так благословляють.

І як він безперечно правий, коли в листуванні з нею говорить про міжнародні справи: "Щось мені підказує, що однією рукою принизивши гордих турків, другою заспокоїш непокірних поляків!", а після входу її військ до Польщі: "Нечувана то слава, хроніки цілого світу не знайдуть прикладу, щоб посилати військо до великих народів, щоб закликати їх: Живіть у справедливості та мирі!".

З вершини крижаної гори можна побачити, наскільки потрібні вольтери, щоб поширити свій образ борця за мир, адже символіка миру є найбільшим спокусником суспільств, пошкоджених історією. Міністр закордонних справ Микита Панін, якого вона успадкувала від цариці Єлизавети, розповів їй, коли вона попросила його дати їй урок зовнішньої політики, стару казку: