Безлюдні острови 14-16

Жоден папа в історії не був об’єктом такого полювання. У 1979 році швейцарський гвардієць обеззброїв бойовика з ножем, який увірвався до Ватикану з наміром убити Іоанна Павла. У 1981 році в Карачі (Пакистан) терорист хотів вчинити теракт під час меси на стадіоні, але вибухівка вибухнула в невідповідний момент, підірвавши не Папу Римського, а бойовика. Через три місяці (13 травня 1981 р.) турецький "сірий вовк" тяжко підстрелив Верховного Священика на площі перед Ватиканської базилікою. Рівно через рік у Фатімі (Португалія) іспанського священика-інтегриста зупинили за кілька метрів від Папи, коли він готувався вдарити Його багнетом. На початку 1983 року італійська поліція заарештувала турка Мустафу Саваса, наприкінці 1984 року венесуельська поліція заарештувала Дугласа Торреальбу Ернандеса, а у травні 1985 голландська поліція заарештувала Есмета Аслана, які готували подальші напади на чиєсь замовлення. Ми знаємо лише про ці кілька випадків[8]; скільки замахів не дійшли до фази реалізації або щезли під час неї, не будучи розкритими? Я зовсім не здивувався, коли перед моєю першою розмовою зі Святішим Отцем (1980 р.) Його головний охоронець, видатний дзюдоїст і каратист, єпископ Марцінкус (литовець за походженням) перевірив мою шарикову ручку під виглядом цікавості до неї, бо сьогодні стріляють і ручки.

Пауль Марцінкус координує (або, принаймні, займався у той час) всією системою охорони Папи в Державі Ватикан, про яку "Штерн" написав у липні 1982 року: "Держава Ватикан (площа 44 га) є однією з з найбільш наповнених агентами держав у світі". Стаття у "Штерні" починалася як класичний кримінальний роман: "Це була одна з тих приємних жовтневих римських ночей. У садах Ватикану з'явилися три темні постаті. Вони несли складану лопату та металевий ящик з електронним обладнанням. Тільки-но троє почали копатися на глухій галявині, як їх зненацька застав патруль папської варти. Троє нічних мандрівників втекли через стіну біля музеїв Ватикану. На місці вони залишили лопату та таємничу коробку. Папський державний секретаріат заборонив поширювати новину про цей інцидент. Цей випадок обурив прелатів Святого Престолу. Буквально за кілька днів до цього, 16 жовтня 1978 року, Папою Римським було обрано польського кардинала Кароля Войтилу".

Навколо Іоанна Павла ІІ точиться божевільна гра цивілізованого світу, але ніякі агенти і ніякі інтриги не здатні підрізати Йому крила і зупинити Його, якщо цього не змогли зробити кулі проплаченого вбивці, що пронизали Його тіло. Калабрійський хірург, доктор Франческо Кручітті, який двічі прооперував Папу протягом трьох місяців і який підтвердив вік Святішого Отця ("Il Papa має 61 рік згідно з його свідоцтвом про народження, але біологічно він на 10 років молодший"), допитаний журналістами про перебування святого пацієнта в лікарні, відповів: " - Протягом цих дев'яноста трьох днів він жив, як лев у клітці, постійно думав про нові подорожі. Коли неподалік хтось говорив про суд над убивцею, я почув, як він пробурмотів: "варто було б поїхати в ті сторони, або ж туди...".

Мандрівка світом, щоб зустрітися з людьми – це вірність самому собі, продовження стилю понтифікату, який був один раз закладений. У цьому стилі багато спонтанності, що робить його неформальним на кожному етапі шляху, так що церковна політика перестає бути основною метою і робиться гуманізмом у його найблагороднішій формі. Це зрозуміли навіть холодні німці (переважно протестанти), коли до них завітала "людина з Ватикану" і стався типовий для Нього "інцидент", але для них це було разючим: