Безлюдні острови 14-16

"Протягом століть Римо-Католицька Церква стверджувала, що люди зі смиренними серцями успадкують землю. У квітні Рим оголосив, що іноді за неї дозволено воювати. Теологія визволення набуває популярності в Третьому світі, а сам Ватикан видав нову "Інструкцію про християнську свободу та визволення", в якій проголошує, що Церква сповнена рішучості відповісти на тривоги сучасної пригнобленої людини, що тужить за свободою. Це документ, який, здається, дивує тих, хто вірив, що Церква під правлінням Іоанна Павла ІІ стала оновленим бастіоном консерватизму. У документі йдеться про те, що «ті, кого гноблять багаті чи можновладці, мають повне право дати відсіч». Збройна боротьба вважалася припустимою як останній засіб боротьби з довготривалою тиранією". Справжня міжконтинентальна ракета, запущена в бік Папи Римського - це питання сексу. На думку "лібералів", антипрогресист Войтила загострив католицьку сексуальну та сімейну етику в образливий для змін ХХ століття спосіб, що ускладнює католикам самореалізацію у сфері сексуального життя. Він вперше заговорив на цю тему під час візиту до Сполучених Штатів, на що Його критики відреагували з властивим собі шармом; коли він увійшов до собору у Вашингтоні, щоб відслужити месу, його зустріли їдкі транспаранти: "Сексуальність - це гріх - покайтеся!" і "Католики, гомосексуалісти та лесбіянки вітають Папу!"[9]. Хоча група войовничих прогресистів була дуже активна, їхні зусилля виявилися марними: натовпи американських католиків демонстрували свою підтримку Святого Отця. Ці маси людей, які його люблять, просто не хочуть – незважаючи на те, скільки з них не погоджуються з його негативною позицією щодо контролю народжуваності (в основному абортів), розлучень, гомосексуалізму та сексуальної свободи – щоб Папа дублював видавців "Playboy" і ставав прихильником вбивства людського плоду. Завданням Глави Церкви не є і не може бути пропаганда (бо це було б рівно визнанню) сексуального авангарду та безтурботності відносно сім'ї, поширюваної мас-медіа, і які за кілька років призвели до таких психосоціальних переоцінок, за які люди ще довго будуть платити високу ціну. Легкість сприйняття цих явищ Він вважає приниженням людської гідності, і в цьому Його не можна звинуватити. В епоху, коли світ загниває через кризу всіх цінностей, а Церква є фортецею, обложеною раціоналізмом, секуляризмом та тому подібними явищами – Він має бути невблаганним сторожем на стінах цієї фортеці.

Нарешті, снаряд, виліплений з ворожості, було направлено в культ Марії, чужий для протестантів. Іоанн Павло ІІ, хоча щиро залучений до процесу екуменізму, пропагує поклоніння Діві Марії. В очах Його ворогів це є кричущим проявом обмеження та консерватизму. Вони не читали варшавського тижневика "Культура" від 28 червня 1981 року. Там є фрагмент спогадів старого комуніста, людини, яка не вірила ні в Бога, ні тим більше в Його Матір. У сталінські часи йог заарештували. "Не знаю, як це сталось, – згадує цей чоловік, – але коли Ружанський цілодобово допитував мене як на конвеєрі у віллі, яка називалася "Прогулянка", мені знову й знову являлася Матір Божа".

Стріляючи в рухому ціль, ті, що справа, і ті, що зліва, хоч і взаємні вороги, погоджуються в одному: в критиці фінансових справ понтифікату Іоанна Павла ІІ. Для цього нападу використовується двостволка, один ствол якої спрямований в єпископа Марцінкуса, а інший — в подорожі Папи.