Безлюдні острови 17-21

- Тоді я не розумію одного: чому ви не видали мене розбійникам? Бо це собаки Махмуда з Газни, яких він послав за мною, і я тікав від них на коні швидше за смерть, поки не знайшов притулку в стінах Сезаму. Вони мають наказ тирана, який каже: Я той, перед ким тремтять гори, а буря човгає на колінах, як собака!

- Накази мертвих важать легше, ніж гаманець банкрута, — пробурмотів Хассан. — Махмуд вже як шістнадцять днів мертвий!

Ібн Сіна подивився на нього широко розплющеними очима й зітхнув із тим полегшенням, з яким бачиш світло в кінці довгого льоху:

– Ось чому вони перетворилися на звичайних розбійників, для яких я нічого не вартий, а ви не встигли мене продати!

- Ти нас кривдиш, бо ми ніколи про це не думали! – обурився Юссуф з невинністю доньки, яка, спіймана батьком за грішними іграшками з водоносом, запевняє, що займалася з ним лише рахуванням зірок.

- Хтось міг би подумати, Юссуфе, що ти брехун і сукин син, але ти вірний послідовник Аллаха і знаєш, що єдиний спосіб захиститися від Його гніву - це правда, а брехня - це щит. зроблена з козячої шкіри, яка не витримає порізу мечем або навіть не захистить тіла від батога, — сказав Ібн Сіна, дивлячись іншому в обличчя. — Тож не тремтіть, мов дромадер, що хоче впасти, але великий страх перед батогом все одно випрямляє ноги, я вам вірю. Пророк сказав, що нагороджувати правдою годиться, бо це бальзам для його душі, тож нагорода не омине вас. Це буде порада, яку я буду шукати у своєму розумі, який старший за мене і пам'ятає народження перших зірок. Приходьте до мене додому завтра.

Правда - яка дивна тварина, вона міняється, мов саламандра.

- Скажи мені правду, - усміхаються очі Хлебовського.

- Скажи йому правду», — погоджується Авіценна. — Сотні ночей я шукав правду, підсвічуючи собі серцем, мов ліхтарем. Скажи йому.

Я сказав йому ту правду, яку знав тоді. Розповідав, що на п'ятому році свого життя Авіценна читав вчені книги, на десятому знав Коран напам'ять і переміг свого вчителя в суперечці, а на сімнадцятому році він зцілив бухарського еміра, чого не змогли зробити інші східні лікарі. Натомість йому було дозволено користуватися бібліотекою Саманідів, яка містила всі твори мудреців Азії та Європи. "Я прочитав їх, - згадував він, - і набув того ступеня знань кожного автора, яку він мав у своїй галузі". Коли бібліотека згоріла, заздрісники кричали, що він підпалив її, щоб неподільно розпоряджатися всіма накопиченими там знаннями.

Я сказав, що Авіценна був генієм, якого однаково шанували і на Сході, і на Заході. Лікар, який відкрив гігієну, стрес, бактерії, заразливість хвороб і методи лікування, які все ще використовуються (наприклад, спорт і психотерапія), зриваючи забобони європейської та арабської медицини ("Незалежно від того, вип'єте ви настій м'яти з заклинаннями чи без них, він матиме ті самі ефекти"). Філософ, який відновив цінність правдивого міркування, відкинувши безплідні спекуляції на шляху до істини. Вчений (геолог, мінералог, астроном, оптик, лінгвіст, логік, енциклопедист, історик музики та ін.), який випередив Леонардо, Лейбніца та компанію освяченням досвіду (він таємно виконував розтини трупів), протиставляючи фаталізм природному закону причинності, і боровся з псевдонаукою (алхімією та астрологією). Географ, який першим заявив, що деякі гірські хребти колись були дном моря. Вільнодумець, який висміював догмати, стверджуючи, що світ не було створено з небуття з волі Бога, а з вічної матерії ("Така невіра, як моя, це нелегка річ"), "Якобінець" ісламу, який бажав універсального справедливості та рівності, безкоштовно зцілюючи бідних людей і роздаючи їм власне майно.

Я казав про те, що він був самотнім, як і будь-який геній, і що його ненавиділо ортодоксальне мусульманське духовенство. Лише мудрість, яка принесла йому розголос "чаклуна", дозволила йому уникнути жорстокої смерті. Постійно звинувачений - він був Гуллівером серед молодих пастирів і ліліпутів, і до нього стосуються слова Свіфта: "Дурні бувають поблажливими один до одного, але якщо зустрічається людина справжнього таланту й розуму, вони негайно повстають проти нього, а якщо не можуть стягнути його вниз, то, принаймні, намагаються заплямувати його характер, вбити репутацію". Я продекламував чотиривірш Авіценни у власному перекладі, зробленому з російського перекладу оригіналу:

"Три дурні зійдуться і знай собі плетуть, Що тільки їм одним відкрита світу суть. Щоб ті осли тебе кафіром не назвали, Із ними в бесіді ослоподібним будь!“.

(Авіценна. Рубаї)