Безлюдні острови 4-5

- Стане, як кажеш, о улюбленець Пророка, - відповів Аладдін-Мірза Хан, схиливши чоло перед величністю. – Що їм дати?

- Дай цим синам шайтана по діві з найкращих сімей.

- Аллах Керім! - простогнав візир Аладдін і почав перемелювати в вустах вірші Корану, з яких можна було б витягти: "нехай згниють їхні ясна і випадуть очі, тим злодіям, синам і онукам злодіїв, нехай проказа поразить їхній чоловічий орган" і тому подібне.

- Ти що, оглух?! — прошипів Фатх-Алі.

- Ні, пане, — пояснив йому візир, ще нижче схиливши шию, — але подивись своїм орлиним оком на цих благородних лицарів, кожен з яких схожий на гору лою. Слониха б не вистачила б жодному з цих паскудних гяурів! Яка жінка не помре після однієї ночі з таким?

- Дай їм тоді по дві.

- По дві вони одержали в знак привітання, а потім євнухи цілих півдня потіли, приводячи їх до себе біля фонтанів палацу!

- Тоді дай їм їх по три.

Візир Аладдін, не нахиляючи голови, бо був дуже косооким, скоса глянув за собою і ще раз уважно оглянув шановних гостей шаха, а потім зітхнув:

- Мало буде. Кожна благородна діва твого гарему є гнучкою, пане, не стерпить любові гяура.

- Бог один! Нехай візьмуть по чотири! – видав вирок щедрий Фатх-Алі, після чого підвівся, показуючи, що зустріч закінчено, і наказавши франкам (через перекладача, який заїкався, але по-франківськи) зачекати ще один подарунок, він пішов до гарему, щоб вибрати нещасних жертв чотирьох тисяч власних жінок.

Повільно крокуючи вздовж найкрасивіших жінок світу, більшість із яких він бачив уперше (чим старшим був, тим більше часу займали в нього його святі думки), він радісно прицмокнув губами, поки не кашлянув він перед чудовою гречанкою, що ледь вийшла з дитинства і нічим пухким ще не могла викликати хвилювання в серці свого господаря, висохлого і безплідного, мов порожній бурдюк, що несе лише спогади про воду. Тож він продовжував іти мовчки, з гідністю вродливого монарха, обминаючи дів, худих, як дервіш, що присягнув відмовитися від їжі, інших же – оглядаючи оком і рукою. Він відкривав їм їхні трояндові вуста і старанно рахував зуби жестом торговця з базарної площі, він брав пасма волосся своїми тремтячими пальцями і пробував їх на м'якість, повертав кожну третю з них і ретельно виміряв положення лопаток або робив нескромне, перевіряючи кожну опуклість їхнього тіла.

За всім цим через таємний отвір в стіні слідив візир Аладдін, відчуваючи величезне побоювання, чи часом якась з них не признається до ночей, званих аладдінівськими, та дивуючись ретельним дослідженням шаха, бо, скоріше дізнаєшся, що знаходиться всередині землі, ніж відкриєш вади коня та жінки – того і сам Пророк не відає. Дівчини ж – мислячи з надією, що Фатх-Алі прибув вибрати одну з них заради розкоші, під час якої можна побачити широко відкритий рай, бо він почув за незрозумілою справою Аллаха, що може визволити шалені пристрасті і сили в тілі євнуха, що стереже гурис (і з цю силу такий різаний навіть повіситися може) всередині стогін тілесного бажання, і з цієї причини подавали груди вперед тим рухом, яким перекупщик показує перехожому пару дозрілих гранатів, і вони відкривали алебастрову плоть, бажаючи осліпити очі шаха розкішшю тремтячих стегон. Ооооох!

Шах Фатх-Алі (портрет анонімного художника ХІХ сторіччя)

Під кінець щедрий син Каджара набрав громаду одалісок для франків і почав дивуватися, чому це останні тихо заводять голосами голубиць, чоловіків яких спекли на рожні. І показав тоді їм презирство, виписане на спині, вони ж вдячно уклонилися йому і відійшли в свої кімнати, заповнюючи їх океаном смутку, так як найстаріша і найдостойніша фаворитка падішаха, яку звуть "трояндою саду Пророка" та "зіркою напівмісяця", наповнює сльозами малахітову вазу, коли султан оминає її ложе, бо є дві смутні речі на світі: два ока зневаженої жінки. Там вони полягли на своїх шовкових полушках і протягом цілого тижня нічого не їли зі смутку, віддаваючись думкам про любов гяурів, яка мусить бути довгою та міцною, як пальма (бо ж ці люди дикі і неотесані, стегна мають як дубові вітки, а руки їх подібні сукуватим дубинам, якими можна і вола забити(, і вони постійно поплакували, уявляючи собі різні справи. Мертва тиша залягла над гаремом шаха, часом лише якась з гурис голосно зітхала, подумавши про гяура щось таке, про що можна лише мислити. Ооооох!