Читаем Читанка для Мануеля полностью

КОРДОВА: КАТУВАННЯ ЧОТИРЬОХ ЕКСТРЕМІСТІВ

Свідчення судового медика

КОРДОВА, 9 («АР»). Судовий медик підтвердив, що чотири екстремісти зазнали тортур, тож прокурор має намір подати судовий позов проти поліцаїв, відповідальних за цей учинок. Позивачами є: Карлос Геріберто Астудільйо, Альберто Кан, Маркос Осатінський і Альфредо Кон, звинувачені в участі в нападі, здійсненому 29 грудня на Кордовський банк; за словами прокурора Хосе Намби Кармони, під час цього нападу загинули двоє поліцаїв. У своєму рапорті прокурор, крім того, зазначив, що судовий медик доктор Рауль Суніно «під час медичного огляду виявив сліди нелюдського ставлення і страхітливої жорстокості».

«На тілі всіх затриманих, — стверджує він, — після тижня тортур і нелюдського ставлення виявлено величезні садна і сліди від ударів. У Астудільйо пошкоджена вся спина і вкрита пухирями від опіків електричним струмом. Осатінський має внутрішні ушкодження, які, здасться, зачепили й серце, він насилу говорить і пересувається з великими труднощами. Всі потребують негайного медичного втручання».


— Погукай Маркоса, — сказав Ґомес Патрісіо, — пончики вже готові й гарячі. Моніко, дай мені склянку вина, чорнило затопило мені душу.

Образи, образи; той, ти знаєш, подумав, що три хвилини тому Ґомес виступав проти Парацельса, а тепер чорнило затопило йому душу; та сама уява, яку він нещодавно зневажав, забезпечила йому оцей спосіб висловити свою втому. Поглянь, наполягала Сусанна, розсміявшись до сліз, коли клеїла ще одну вирізку для майбутнього вихованця, на щастя, в цьому клоачному світі ще досі можна знайти розраду, не покидаючи закутку, де почалося твоє існування, знайти її, власне, в кінотеатрі на вулиці Свіпача, куди я ходила дивитися фільми з Ґрегорі Пеком, — поглянь, як спохмурнів мій чоловік, він ревнує мене навіть до кіноекрана. Краще я прочитаю вам, ця вирізка з тих, які справді доходять до самої суті:


ЗАСУДЖЕНИЙ ЗА ЗНЕВАГУ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО ГІМНУ

Кримінальна палата федерального суду засудила до двох місяців ув'язнення з відстрочкою двадцятидворічного аргентинця Альберто Діонісіо Лопеса, неодруженого, службовця і студента, що скоїв злочин, який полягає в зневазі до національного гімну й відповідає нещодавно доданій до нашого карного законодавства статті 230 Кримінального кодексу, де за публічну зневагу до національного прапора, герба чи гімну або до символів тієї чи тієї аргентинської провінції передбачено покарання у вигляді ув'язнення терміном від двох місяців до двох років.


Перейти на страницу:

Похожие книги

Раковый корпус
Раковый корпус

В третьем томе 30-томного Собрания сочинений печатается повесть «Раковый корпус». Сосланный «навечно» в казахский аул после отбытия 8-летнего заключения, больной раком Солженицын получает разрешение пройти курс лечения в онкологическом диспансере Ташкента. Там, летом 1954 года, и задумана повесть. Замысел лежал без движения почти 10 лет. Начав писать в 1963 году, автор вплотную работал над повестью с осени 1965 до осени 1967 года. Попытки «Нового мира» Твардовского напечатать «Раковый корпус» были твердо пресечены властями, но текст распространился в Самиздате и в 1968 году был опубликован по-русски за границей. Переведен практически на все европейские языки и на ряд азиатских. На родине впервые напечатан в 1990.В основе повести – личный опыт и наблюдения автора. Больные «ракового корпуса» – люди со всех концов огромной страны, изо всех социальных слоев. Читатель становится свидетелем борения с болезнью, попыток осмысления жизни и смерти; с волнением следит за робкой сменой общественной обстановки после смерти Сталина, когда страна будто начала обретать сознание после страшной болезни. В героях повести, населяющих одну больничную палату, воплощены боль и надежды России.

Александр Исаевич Солженицын

Проза / Классическая проза / Классическая проза ХX века
В круге первом
В круге первом

Во втором томе 30-томного Собрания сочинений печатается роман «В круге первом». В «Божественной комедии» Данте поместил в «круг первый», самый легкий круг Ада, античных мудрецов. У Солженицына заключенные инженеры и ученые свезены из разных лагерей в спецтюрьму – научно-исследовательский институт, прозванный «шарашкой», где разрабатывают секретную телефонию, государственный заказ. Плотное действие романа умещается всего в три декабрьских дня 1949 года и разворачивается, помимо «шарашки», в кабинете министра Госбезопасности, в студенческом общежитии, на даче Сталина, и на просторах Подмосковья, и на «приеме» в доме сталинского вельможи, и в арестных боксах Лубянки. Динамичный сюжет развивается вокруг поиска дипломата, выдавшего государственную тайну. Переплетение ярких характеров, недюжинных умов, любовная тяга к вольным сотрудницам института, споры и раздумья о судьбах России, о нравственной позиции и личном участии каждого в истории страны.А.И.Солженицын задумал роман в 1948–1949 гг., будучи заключенным в спецтюрьме в Марфино под Москвой. Начал писать в 1955-м, последнюю редакцию сделал в 1968-м, посвятил «друзьям по шарашке».

Александр Исаевич Солженицын

Проза / Историческая проза / Классическая проза / Русская классическая проза