Читанка для Мануеля

— «9 липня під час виконання національного гімну на другому вечірньому сеансі в кінотеатрі на вулиці Свіпача, 378, Лопес не підводився з місця, а коли до нього звернувся розпорядник, відповів, мовляв, не вставав, бо має англійське громадянство, а якби знав, що це злочин, пішов би до вбиральні». Далі йде кілька нудних абзаців про спершу виправдання, а потім перегляд справи, згодом з’явився й прокурор, що між іншим заявив: «Не маю сумніву, що Лопес почув перші акорди національного гімну, але й далі сидів, навмисне і з повним усвідомленням, що він чинить усупереч традиції й давно усталеному звичаю, який утвердився завдяки спонтанному патріотичному вшануванню цього національного символу. Одразу зазначу, що він пускав повз вуха нагадування, що треба підвестися, хоча це дало б йому змогу уникнути звинувачень, натомість вийшов із зали і, спричинивши обурення, заявив, що краще пішов би до вбиральні».

— Можливо, він прийшов слухати брязкіт кайданів, які розбиваються (в тексті гімну), — пояснив Патрісіо, — саме отак ми й жартували в четвертому класі, і тому дуже добре, що ти додаєш це повідомлення до лектури Мануеля, а я водночас уникну ядучих докорів того, ти знаєш. (А він сим часом, заглибившись у Парацельса, аж ніяк не нудився).

* * *