Диригент

— Ми роздали вам теки з усіма даними, що їх нам вдалося зібрати. Тут ви знайдете отриману від сусідів інформацію, заяву свідка, знімки місць подій і короткі біографії членів обох родин. Крім того, ми поділилися з вами іншими подробицями, аби ви не марнували час на кружляння манівцями. Ви дізнаєтесь про всі заходи, до яких ми вдавалися донині, про наші спроби встановити зв’язок між двома місцями подій або між двома родинами, що не привели до відчутних результатів, — як я вже казала, ми не виявили інших спільних характеристик, крім статі, віку й кількості родичів. Ідеться про відкриту справу, над якою наразі працює ФБР. Наданий вам звіт є конфіденційним. Ми вважаємо, що мета цього типа — лишатися непомітним, він не належить до тих, хто жадає слави. Скидається на те, що його цілком задовольняє виконання певної місії. Він не відчуває потреби в публічному визнанні, і нам теж не потрібен розголос. Наш найкращий козир — його хибна впевненість у тому, що ми не знаємо про його існування.

Герта мотнула головою і голосно мовила:

— Хіба це не аморально — чекати, коли він скоїть наступний злочин, і не сповістити пресу лише для того, щоби бути певними, що він не зупиниться?

— Ми сумніваємось, що він зупиниться. Якщо ми оприлюднимо наше відкриття, це, ймовірно, змусить його змінити метод дій. Зважаючи на широкий географічний ареал, у межах якого пересувається вбивця, спіймати його буде практично неможливо. Наш єдиний шанс — випередити зловмисника. Для виконання завдання ви співпрацюватимете з вашим куратором, який у жодному разі не впливатиме на ваші висновки своїми теоріями й припущеннями. Він дозволить вам користуватися його комп’ютерним обладнанням і надасть доступ до будь-якої інформації з нашої бази даних. Ви розробите три профілі: поведінковий, географічний і віктимологічний. Маєте здати завдання завтра, до опівдня.

Барбаґальйо — італійський інспектор, який служив у військах карабінерів, — підняв досьє над своєю головою.

— Вибачте, агентко Такер. Не подумайте, що я висуваю якісь претензії до вашої роботи. Однак, згідно з програмою, це заняття мав провести спецагент Дюпре.

Амая усміхнулась і мовчки зробила заперечний жест, згадавши вираз обличчя Дюпре, який навмисно уникав її, коли розвернувся і рушив коридором.

Агентка Такер, яка вже наблизилася до дверей, зупинилась, тримаючи палець на засуві. Вона відповіла, явно насолоджуючись кожним словом:

— Він уже його провів. Чим, по-вашому, була його лекція?

4. Морг Мері Ворд

Кейп-Мей, Нью-Джерсі

Труп мав плачевний вигляд. Мері Ворд ущипнула його за щоку двома пальцями, не захищеними рукавицею. Зовнішній шар шкіри відділився, лишивши на вилиці пляму, подібну до сонячного опіку. Вона розім’яла епідерміс між пучками. Липка консистенція нагадувала шпалерний клей. Мері зітхнула. Працювати з замороженими трупами було найскладніше, і це конкретне тіло не стане винятком із правила. Вона протерла пальці вологим ватним тампоном і нахилилася перевірити кількість конденсату в осушувачі повітря, що цілу ніч гудів біля столу. Виливши рідину в мийку, вона вирішила, що, попри неприємний звук, не вимикатиме прилад, поки приводитиме до ладу бідолашну сеньйору Міллер. Спершу Мері нанесла товстий шар тальку на лице небіжчиці, після чого взялася за волосся, дивлячись на світлину, що служила зразком. Із щирим жалем позирнула на розкішну каштанову гриву. Жінка усміхалася, обіймаючи одного зі своїх синів. «Певно, старший», — подумала Мері. Вона добре пам’ятала цю історію. Пів року тому сеньйора Міллер загинула разом зі своїм чоловіком, свекрухою і трьома дітьми під час урагану.