Диригент

— Не думав, що побачу тебе тут. Точніше, не думав, що тобі дозволять повернутися. — У його інтонації вгадувалися справжній подив і певна недовіра.

— Я приїхав не відпочивати.

— Це ж треба було нагрянути саме тоді, коли ураган ось-ось ударить по місту. — В його голосі знову забриніло захоплення.

— Наш об’єкт полюбляє стихійні лиха.

— І це не має жодного стосунку до Самеді... — нібито ненароком зронив Форнере.

Дюпре посуворішав і визивно глянув на нього.

Поліціянт намагався не відводити погляду, але протримався лише кілька секунд. Зітхнувши, він прикинувся, ніби розкладає якісь папери на столі.

— Не сердься. Мій обов’язок — запитати тебе про це.

Амая позирнула на Джонсона, проте той опустив очі додолу.

Стиснуті губи виражали шанобливу стриманість. Поза сумнівом, він знав, про що вони говорили.

Дюпре помітив, що Амая спостерігає за ними, і це, вочевидь, змусило його почуватися ще більш незручно.

— Я залюбки продовжу нашу розмову згодом, але зараз ми мусимо працювати. Гадаю, у тебе вдосталь роботи. Чи маєш ти інформацію, яку я просив роздобути?

Очільник поліції відчував явне полегшення, отримавши привід розрядити напруження.

— Так. Судячи з того, що розповів мені головний інспектор, здається, що цього разу ви шукаєте справжнього покидька. Я роздобув необхідну інформацію і зізнаюсь тобі, що наразі мені дуже важко розлучатися з кимось на кшталт Джейсона Булла. — На його обличчі промайнув попереджувальний вираз. — Дюпре, я допоміг би тобі, навіть якби інспектор не зателефонував мені, але, якщо ти вже зробив цей крок, я сподіваюсь, що, коли ваші пошуки закінчаться, ти додаси до свого звіту докладне пояснення і підкреслиш важливість співпраці з нашим відділком, що посприяла завершенню розслідування.

Дюпре вкрай серйозно подивився на нього.

— Можеш розраховувати на мене.

Форнере усівся за стіл і зняв слухавку.

— Ну-ну, знаю я вас, вашингтонських агентів. Ваш принцип — «зникне з очей, зійде з думки», — пробурмотів він із ледь помітною усмішкою.

На порозі кабінету з’явилися двоє чоловіків. Жодному з них не було більше тридцяти років; один був білий, а другий — афроамериканець. Спортивні, м’язисті, вони були одягнені в обтислі джинси й чорні футболки, взуті в модні кросівки. Обоє носили пістолети за поясом. Якби не бронежилети й логотип новоорлеанської поліції, Амая прийняла би їх за голлівудських акторів із популярного детективного серіалу.

— Проходьте, хлопці, — звернувся до них Форнере. — Дозвольте відрекомендувати вам агента Дюпре та його групу. Співробітники ФБР, про яких я вам нещодавно розповідав. Найближчими днями ви працюватимете разом. Агенте Дюпре, агенти... Представляю вам двох моїх найкращих штурмовиків. Детективи Білл Шарбу і Джейсон Булл. Працюють в Управлінні з розслідування злочинів проти громадян. Ця парочка спіймала більше злочинців, ніж весь наш відділок. Вони знають усі вулиці й провулки. Знайомі з усіма наркодилерами та їхніми клієнтами, повіями й сутенерами і, звичайно, з усіма інформаторами. Якби я мав сина, то довірив би їм його життя, а якби я мав дочку, то тримав би її подалі від цих двох красунчиків, — з усмішкою зазначив він.

— Штурмовики? — здивувалась Амая, простягаючи їм руку. Білл Шарбу, усміхаючись, потиснув її.

— У Новому Орлеані так називають пари детективів, які діють у нетрях і неблагополучних районах. «Штурмовик» передбачає постійну готовність вступити в бій. У нашому телефоні зібрані номери всіх суддів штату — в разі потреби ми натискаємо на клавішу швидкого набору й негайно отримуємо відповідні накази. Ми ніколи не носимо поліцейську форму й ніколи не знімаємо бронежилети; у тих місцях, де ми працюємо, наявність бронежилета визначає різницю між поверненням і неповерненням додому.

Амая вигнула брову, скептично поставившись до демонстративних виявів мужності. Вона по-змовницьки глянула на Джонсона, який усміхнувся, вибачився і вийшов із кабінету, щоб відповісти на телефонний дзвінок.

— Шеф розказав нам, що ви плануєте пересуватися містом після урагану, — напрямець сказав Булл, який став поряд із Дюпре.

— Це правда, — підтвердив агент, не дивлячись йому у вічі.

— Ми будемо раді співпрацювати з вами, — пояснив Шарбу. — Але це місто як таке є проблемним, тож неважко передбачити, що після урагану ситуація ускладниться. Ми виконуватимемо всі ваші накази, що стосуються розслідування, будемо вашими провідниками й захищатимемо ваші дупи, проте керуватимемо операцією на вулиці. Ми увійдемо першими. Ми вирішимо, коли це станеться. Ми вирішимо, чи увійдемо взагалі. Вулиця наша, — підсумував він.

Амая глипнула на Дюпре з сумішшю веселощів і недовіри. Дюпре теж розвернувся до Джейсона Булла. Вкрай спокійний, детектив обмінявся з Дюпре поглядом, де читалося недвозначне послання: «Все під контролем».

Джонсон повернувся і повідомив: