Доторк

Брат Люк простягнув свою вкриту струпами руку. Він бачив, що Барні вагається, і всміхнувся, але терпляче чекав, доки той потисне її. Майра також чекала, Барні боровся з тим страхом, який, мабуть, відчувають його сусіди, коли вони з Карен проходять повз, страхом, який відчував його тесть того вечора, коли мусив потиснути його руку, тож змусив себе міцно взяти руку брата Люка.

— Проказа насправді не дуже заразна, — промовив той, ніби читаючи думки Барні. Він провів їх у кімнату, де єдиним умебльованням було величезне розп’яття, що не висіло на стіні, а стояло сперте, з фігурою Христа з проколотим боком, кров скрапувала з тернового вінка і з цвяхів у долонях.

— Це ж робота брата Авраама, — вигукнула Майра. — Я й не знала, що він у Детройті.

— Прибув минулого тижня. Останнє його творіння. Закінчив щойно два дні тому.

Барні бачив багато зображень Христа, — у безтурботному сні, з очима зведеними вгору в молитві, з опущеними очима благословення, у тихому стражданні, — але такого він іще не бачив ніколи: очі закочені вгору, пальці скрючені над цвяхами, усе тіло вивернуте в агонії. На це було боляче дивитися навіть з його розмитим зором.

— Торкніться, — запропонував брат Люк.

На мить йому здалося, що брат потягне його руку до правдоподібного тіла, і Барні відскочив. Натомість брат Люк просто потягнувся вперед, щоб показати щось. Фігура вигнулася від його руки й почала звиватися, як жива. Майра скрикнула.

— Це в нього нова ідея. Фігура виготовлена із синтетичної гуми, має драглисту структуру, хоча й виглядає досить твердою. Вона тримається на арматурних спіралях, які й вібрують. Торкніться й побачите.

Інтерес скульптора переборов відразу. Барні торкнувся тіла й відчув, як ідеально цей матеріал підходить тут. В’язкість давала відчуття мертвої плоті, а рухи нагадували про страждання, ніби тіло намагалося вирватися з цвяхів. Це було водночас жахливо й прекрасно.

Хтось проходив повз і, забачивши їх, увійшов усередину. То був дрібний сухорлявий чоловік, також у сорочці, з дуже витягнутим обличчям і несподіваним подвійним підборіддям, яке, здавалося, зараз задушить його й змушує постійно схиляти голову набік. Якщо не брати це до уваги, обличчя, очевидно, слугувало моделлю для скульптури на хресті.

— Бачу, ви оцінюєте мою гумову скульптуру. Ви собі не уявляєте, як мені приємно познайомитися з іще одним скульптором. — Він витягнув руку з кишені й подав тонку куксу зап’ястка, де мала б бути долоня. Барні змусив себе взятися за кінець зап’ястка і, коли брат Авраам накрив його долоню другою рукою, то відзначив, що другої долоні в чоловіка також немає. Одразу під правим передпліччям у нього було витатуйовано синій номер. — У нас тут кілька художників, але жодного скульптора, крім мене. Мені було б дуже приємно, якби ви глянули на мої інші, традиційніші роботи, коли матимете змогу. Як бачите, я вважаю, що наука й технології мають служити мистецтву. Я розповідав сестрі Майрі, коли вона була в Лос-Анджелесі, що вперше почав думати про вас у нашому Братстві, коли прочитав про те, що сталося, і про те, що ви скульптор. Я й уявлення не мав, що ви знайомі. У будь-якому разі сестра Майра постійно повідомляла брата Люка про те, що ви переживаєте, і я з певністю можу сказати від імені всіх, що ми дуже раді розділити з вами ці страждання. Упевнений, ваші муки зроблять значний внесок для нашої невеликої сім’ї.

Барні вже хотів протестувати, але брат Авраам підніс гладеньку куксу й змусив його замовкнути.

— Я розумію, що надто поспішаю. То все через мій запал, запевняю вас. Тож лишаю вас у кращих руках, ніж мої. — Він рушив геть, тоді обернувся. — Хотів би найближчим часом обговорити з вами наші спільні інтереси. Поговорити про те, чим ви займаєтеся. Сестра Майра описувала вашу скульптуру — «Жертви», так? — братові Люку. Я мушу це побачити. Думаю, в нас дуже багато спільного.

Лише після того, як він пішов, махнувши на прощання кістлявою куксою, Барні озирнувся й побачив, що в Христа на грудях також витатуйовано синій номер.

— Так, — озвався брат Люк, знову вгадуючи його думки. — Брат Авраам був скульптором у Німеччині під час Голокосту. У концтаборі один з офіцерів змусив його створити бюст, пообіцявши: якщо той йому сподобається, то братові Аврааму збережуть життя. Так і сталося, але потім офіцер передумав і вирішив, що жоден єврей не заслуговує на такий талант, тож розіп’яв його. Маленький скульптор не вмирав, тож офіцер вирішив дати йому життя й зняв його з хреста, відрізавши обидві долоні. Як бачите, брат Авраам навчився працювати з новими матеріалами й новими темами. Він припасовує інструменти для різьблення й моделювання собі до зап’ястків.

— Щомісяця брат Авраам надсилає фотографії своїх робіт тому самому нацистському офіцерові, — сказала Майра. — Він тепер заступник директора в одній школі на околицях Гамбурґа й до смерті боїться, що брат Авраам видасть його.

— Чому ж він так не зробить?

Брат Люк і Майра всміхнулися.