Драматичні твори

Стеся. Що казав той великий пан?.. Здається, щось добре... Де я його бачила? Чи не знаєте ви, добрі люди, де я бачила цього пана з золотим ланцюжком на шиї... (Тре чоло.) То хіба ж ланцюжки бувають золоті?., залізні... тільки... залізні... Але чого це мені здалося, що й в нього руки в крові? Хіба він теж був у Кодні? (Озирається навколо себе.) Я питала диких гусей, чи не бачили вони, що діється зараз у Кодні... вони довго не хотіли сказати мені правди. (Співає.)

Ой дикії гуси, вам вільно літать Високо в небесній безодні,

Скажіть мені правду, чи бачили ви,

Що діється зараз у Кодні.

«Ми бачили зверху, як гай шелестить,

Зеленії сосни кивають,

А десь у долині сокира дзвенить —

То, мабуть, хтось дрова рубає».

О, ні, не рубає сокира дубів,

І сосни стоять непохитні...

Скажіть мені правду, що бачили ви,

О гуси, мандрівці всесвітні.

«Ми бачили зверху, як річка гурчить По темних ярах та долинах...»

О, ні, то неправда, там річки нема,

0 гуси, не мучте дівчини.

«Так ось тобі правда, кати гайдамак

Сокирою люто стинають,

Кривавая річка тече крізь байрак,

А голови в яму кидають.

А пан регіментар при ямі сидить

1 голови лічить козачі.

— Стинайте,— він каже,— ще мало голів —

Не вся Україна ще плаче».

Юрба вдивляється на Стесю, глухо хвилюючись.

Стеся (побачивши жорна коло крамниці, підбігає до них). Жорна... Жорна... Боже мій... Як защеміло враз моє серце... (Вона хитається, схопившись за серце, і сідає, збліднувши, на жорна.) Боже мій, що це зі мною... (Схоплюється і підходить до людей.) Ради бога... ради бога... підніміть, підніміть їх скоріше. (Хапає когось за руку і тягне до жорен.) Підніміть ці жорна, бо вони придавили моє серце... воно там сочиться кров’ю... Ви подумайте тільки, як боляче серцю, коли на ньому лежить такий камінь. (Вона засовує пальці під жорно і хоче його підняти. На лиці її передсмертна мука.)

Юрба (сміється). От нерозумна! Три чоловіки не піднімуть його. От дурна!

Стеся (плаче, сидячи біля жорен і схопившись за серце). Я не можу... давить, гнітить... серце болить... Зніміть. (Кричить.) Зніміть жорно з мого серця! (Зривається на ноги.) Зніміть, а то воно... (Враз падає навзнак, схопившись за серце.)

Юрба кидається вбік.

Хтось із народу нахиляється над Стесею. Умерла... Народ хреститься, знявши шапки. Глухий гомін. В цю хвилину з-за брами виходить Хмарний і ззаду через юрбу протовплюється наперед. '

Хмарний (ще здаля, через голови побачивши Стесю, кричить). Стесю! Стесю!..

Народ розступається, він кидається до неї з риданням.

Стесю, Стесю, голубко!

Підводить її плечі, цілує, але вона нерухома.

Мовчить... Замовкла навіки... Пізно ж ми зустрілися з тобою, моя ластівко бідна, бідна дівчинко... Скільки блукала ти, вбога, нещасна, заплакана, по гострому камінню своїми босими ніжками, шукаючи правди, шукаючи твого милого. Не діждалась, не діждалась ти його...

Цілує її руки й гірко плаче, похиливши голову. Народ глухо хвилюється. В цю хвилину ввіходить граф Ружинський. Юрба мовчки розступається.

Ружинський підходить, здивований.

Ружинський (побачивши Стесю і не впізнавши Хмарного, що схилився на руки Стесі). А, це та божевільна дівчина. (Глузливо.) Ну, що ж, здається, вона таки знайшла своє жорно.

Хмарний (що при перших словах графа підвів голову, зривається). А, це ти! Так і ти знайшов своє жорно!

З цими словами він хапає з нелюдською силою верхнє жорно і, високо піднявши над головою, кидає його на голову Ружинського, який даремно кинувся був тікати,— юрба не пустила його, і він падає з розбитим

черепом.

Крик, рух.

Хмарний ще раз ніжно цілує Стесю і зникає.

Завіса.

МАРКО В ПЕКЛІ

ДІЙОВІ ОСОБИ

Марко.

Приятелів, начальник станції Плутанина.

П а н а ж е н к о, агент для відсилання вантажу.

Матрьошкін, телеграфіст, Буфетник.

Спринцовка, фельдшер, Маруся.

Хламушка, безпритульний хлопчик.

Левкоїв, лікар,

Н а ч с т а н ц і ї «Чортів тупик». Ворон, телеграфіст,

відьми

Князь.

Іванов.

Старий з юнаком -с ином. Жінка з дитиною.

Полковник.

Поет.

А и к е т о в, реєстратор.

Л і л і т,¹ цариця пекельна. Фанфаріель\

Козерог І особи

Рудий ( В інтермедії

Помідорка )

Дідько, пекельний убиральник. Цензор.

Завгублітом Колишній хуліган. Сучасний хуліган.

Хатня хазяйка.

Хабарник.

Розтратник.

Г валтівник.

П ’я н и ц я.

Прогульник.

Козак.

Службовець.

Золота мрія.

Спокуса Д е з і р е Ф і л ь м а Султан \

Юрко

Перекладач Ф і я м е т а А м а л і я особи

Плезант в інтермедії

Д У н я Негр

Білобороді в.

Два червоноармійці.

М і ш о ч н и к и.