2-й хлопець. Ну, добре, знаєш що, Петре? Ми сьогодні будемо лякати Филимона, бо він незаконно бере Галю, а Гриць — наш приятель, а за приятеля в такому ділі треба постояти. При тобі, старшому міліціонері нашого району, це діло не вийде... От ми тебе і просимо, іди звідси, будь чоловіком...
1-й хлопець. Ми тобі завтра самі протокола напишемо.
Редька. Діло ваше незаконне, і я як старший міліціонер вам скажу,— не дозволю тут офіціально лякати Филимона...
Степан
Редька
Степан підходить.
Степан опустив його руку.
Степан. Та як же ви будете лякати його, розкажіть, хлопці?
Хлопці. Та так... легенько... культурно...
Степан. Ну, як культурно, то, значить, можна...
Редька. Я не проти... Тільки щоб легенько, культурно, значить...
Хлопці. От спасибі, ми вже його легенько... Ми вже його культурно.
Степан. Товаришу старший міліціонер. Я вам напишу записку, і ви зараз же їдьте в район. Та глядіть, тут — нікому ні слова...
Редька. Слухаю.
Степан
Редька
Степан. Ідіть.
Редька пішов. Чути здалеку шум.
Невже почали лякати Филимона... Скоро...
Шум сильнішає.
Ого, щось сюди біжить, ох і біжить...
Через хпилиму влітає з гітарою в руці, в піджаку і трусах Довгоносик.
Довгоносик. Міліція! Рятуй! Шофер, рятуй! Міліція! Ой!
Степан. О, тепер ти справжній феномен, настоящий. А де штани?
Довгоносик. Стягнули... Ой, як же я в село без штанів?.. Продай, шофере, штани... продай... втроє заплачу.
Степан. Давай, давай звідси, а то он біжать, стягнуть ще й сорочку.
Довгоносик. Затримай їх, затримай... Міліція!
Входять хлопці, дівчата.
Катерина. І сміятись нічого. А ти, Галю, не хвилюйся, вони за це будуть відповідати.
Г а л я. А я й не хвилююсь...
Кили на. Але ж це твій наречений. Як же це ти так говориш? Тато твій вихвалявся, усіх на весілля запрошував.
Галя. Коли наречений утік без штанів від нареченої, то тепер, Килино, я дарую його тобі...
Сміх.