Драматичні твори

Ідуть, сіли, кинули вудки, відганяють комарів.

Остап. Клює?

Тарас. Не клює... (Пауза.) Клює?

Остап. Не клює...

Тарас. Не клює...

Остап. Риби тут не ого-го-го.

Тарас. І навіть не ого... Діло табак.

Остап. Діло табак... Ходім, Тарасе, до старого млина, там глибоко, на дні корчі, і риби там багато...

Тарас. А може, тут на мілкому спробуємо, карасі й лини вночі йдуть на мілке...

Остап. Дурний, на мілкому тільки щука чигає на здобич...

Тарас. Та мені трохи боязко, там у корчах стільки чортів. Недавно кум мій ловив там рибу, так щось як почало хрюкати та як схопило його хватку,— він ледве втік і хватку кинув, А вранці шукав і не знайшов її.

Остап. Не бійся, я все вчитав. Ось, бачиш, книжечка. Омелян Ярославський⁸ написав. Це, брат, первий чоловік в Союзі, що бореться з чортами, відьмами, з нечистою силою, і його вони духу не можуть зносити, так я її беру завжди в небезпечне місце. Віддеру півсторінки, скручу махорки, і від такої цигарки з його книжки всі чорти тікають вже в другий район. На, закручуй.

Тарас. Та тут уже й мало листків залишилось... (Закручує.)

Остап. Нічого, вистачить. Це, брат, перве средство. (Пускає дим.) Провірене. Ходім сядемо в човник і почнем чортів лякати...

Пішли. За кулісами чути голос Катерини й удари.

Вискочив Олексій, його гонить Катерина. Вони б’ються палицями,

як шпагами.

Катерина. Давай, давай, дужче бий!..

Олексій. Ой, ти знову по руці вдарила!.. Ой, ще раз врізала! Ой, Катерино... ой! (Відбивається.)

Катерина. Давай... давай, Меркуціо⁹!.. Раз!.. Падай... падай...

Олексій упав.

Текст, зразу текст.

Олексій. «Поранено мене, чума на ваші доми, мені кінець...» Ой, ти так стукнула мене по руці... ^/

Катерина. Не так упав, не так сказав... Давай спочатку... Ну! (Піднімає палицю.)

Олексій. Катерино, ти мені всю руку побила. Дивись, кров на пальці...

Катерина. Мовчи... що кров на пальці, коли тут смерть, Меркуціо, і коли ти по правді не будеш битись і вмирати — я відіб’ю тобі всі пальці і навчу... Мішок з половою... вставай!..

Олексій. Товаришу режисер, дай відпочити хвилину.

Катерина. Вставай.

Олексій. Катерино, я бачив Гриця, та він...

Катерина. Що, плакав?..

Олексій. Звідки ти знаєш?..

Катерина. Знаю я цю породу, такий же Гриць, як і Галя, не здатні ні до чого, белькочуть про кохання й тільки. Підвела я Галю до Довгоносика, штовхнула, а вона втекла — доведеться мені взятися...

Олексій. Це ти вже занадто...