Драматичні твори

Чути спів дівчат.

Співають... Мабуть, там і наші артисточки. Ходім. Степан. Іди сам, а я трохи помилуюсь природою.

Довгоносик вийшов, граючи на гітарі, а Степан пішов за верби. Входять Катерина і Галя.

Катерина. Отож, мабуть, Филимон співає, ач, як виводить...

Галя. Нехай співає, йому весело.

Катерина. А тобі?

Галя. Мені теж...

Катерина. Щось не видно по тобі. Чого так дивишся на місяць?

Галя. Такого неба, мабуть, ніде немає, Катерино. Прощайте, зорі, прощай, місяцю, прощай, дівоче сонце...

Катерина. Прощай, місяцю, завтра Галя виходить заміж і буде дивитися тільки на носика свого Довгоносика. Галя. ІАовчи, не нагадуй. Весілля не буде... Катерина. Як!? Батько ж твій оголосив при народі. Галя. Завтра я...

Катерина. Що?

Галя. Мене тут не буде...

Катерина. А де ж ти будеш?

Галя. Катерино... (Заплакала.)

Катерина. Ага... Ну... плач, плач...

Галя. Не жартуй, Катерино. Може, це моя остання

ніч.

Катерина. Коли думаєш топитись, то зроби це коло млина, он там. Там глибоко, не випливеш...

Галя встала.

(Вхопила Галю за руки, притягнула до себе.) А коли думаєш вішатись, то вибирай добрий сук, щоб не обламався.

Галя. Пусти!..

Катерина (обняла її). Як мені хочеться дати тобі ляпаса. Ух, аж рука свербить — і як я могла з тобою дружити, з таким мішком сліз! Та перестань, а то від сліз твоїх у мене вже спідниця мокра, місяць не висушить, хлопці засміють... Нащо дала згоду Филимону?

Галя. Я не давала.

Катерина. Виходить, батько твій без твоєї згоди? Чого ти зразу не сказала? Ах ти ж, чортова Галушка, стара шкапа, харцизяка, моталига, та ми ж за це прилюдно обскубемо усю його голову. Що він собі думає, лантух з половою, що це йому старий режим?! Сьогодні ж я поведу всіх дівчат в наступлєніє... Дівчата!..

Галя. Катерино...

Катерина. Мовчи. Ми сьогодні ж стягнемо його з ліжка, повідкручуємо всі його деталі, як з старого трактора. Чекай, невіро, ми тобі...

Галя. Мовчи, батько не винен.

Катерина. Що?

Галя. Я сама не знаю, як це сталось. Я люблю Гриця, але коли він тоді дрючком... Ой, я така нещасна...

Катерина. Ну...

Галя. Сказала... що... його ненавиджу. Филимон, мати й батько почали дорікати мені, і я зопалу сказала... Катерино... що робити, що тепер робити!.. Ой, я така нещасна.