Свічка. Добре, що не забуває... А щодо приїзду, то поки дорога до нас неважна.
Сергій. Так точно!
Свічка. Що б не трапилось, до наказу залишаєтесь на місці. Навіть коли...
Сергій. Буде виконано...
Свічка. Гвардії лейтенант Горлов, бажаю успіху.
Сергій. Дякую, товаришу гвардії полковник.
Свічка пішов.
Ясний
Сергій. Не турбуйтесь, Петре Петровичу, на вас чекають.
Ясний пішов.
Остапенко. Так точно, товаришу гвардії лейтенант! Спітніли. Від спеки згага мучить.
Сергій. Тебе, Остапенко, усе життя згага мучить.
Остапенко. Але сьогодні, як ніколи. Визволяйте, ніколи не забуду.
Сергій. От чорт.
Остапенко. Вельми дякуємо.
Сергій. Дуй, дуй.
Остапенко
Сергій. Ах ти, чорт! Це ж чистий спирт!
Остапенко. Ну? Зараз перевіримо.
Гомелаурі. Стій, стій.
Остапенко. І що ти в цьому розумієш? Звик кислятину сьорбати.
Гомелаурі. Не турбуйся.
Остапенко. Але спочатку прошу до нас на Полтавщину. Хоч, може, мою матір, батька, дружину Оксану і сина фашисти вже вбили.
Ша я м е т о в. Нічого, Остапенька, я до тебе приїду. Сам плов зготую. Такий плов зготуємо... Потім до нас, у Казахстан.
Сергій. Давайте баклагу...
Башликов. По-гвардійському.
Серг і й. А зараз, апостоли, спостерігайте. По цій дорозі жодна фашистська наволоч не повинна пройти.
Остапенко. Нас ніби попереджувати немає потреби, товаришу командир.
Сергій. Дивіться. Гомелаурі, коли ще раз без валянок будеш бігати... Я бачив, як ти учора босий по снігу кружляв.