Драматичні твори

Оксана. Розстрілять і він може (показує на хлопчикаце легко. А хто ж тоді виведе ескадру в море? Хто знає карту мінного поля? Хто проведе крізь мінні проходи? Хто розгорне ескадру в морі так, щоб не загинути від власних мін або підводних човнів німецьких? Ти над цим подумав?

Комісар. Я зараз піду на флагман, до адмірала. (Хоче встати, але не може.) Важко, товариші... Дві хвилини відпочинку... Вогонь пішов у ноги, руки, у жилах розійшовся... Дві хвилини відпочинку... Тільки дві хвилини...

Юнга. Відпочиньте, дядю Артеме, а потім ми підемо на кораблі, у море. Я буду моряком, одягну безкозирку, кльош, тут маузер і контру буду я стрілять...

Комісар. На кораблі, синку. Зараз же на кораблі... Відступаємо. Севастополь... розбиті... останній порт... Радіорубку викликають... Зв’язатись з Москвою... Тримайте штаб... шторм... шторм... Ідуть... кільватер... міноносці...

Оксана. Артеме!..

Гайдай. Тс...

Комісар. Скажіть... кораблям... самостійники... контр... контр...

Гайдай (тихо). Єсть, комісаре...

Оксана. Треба нести на флагман.

Г айдай. Горить же весь. (Одвернувся.)

Комісар. Товариші... Мені вже легше... Чого так дивитесь?.. Ми ще повернемось сюди... Ну... веселіше... (До матроса з гармонією.) Заграй, браток, про ко^-чегара...

Але у відповідь ніхто не ворухнувся.

Ну... швидше... швидше...

Гайдай. Заграй, браток, про кочегара... старому кочегару.

Матрос зняв гармонію. Тихо співає.

Раскинулось море широко ³,

И волны бушуют вдали.

Товарищ, мы едем далеко,

Подальше от этой земли.

— Товарищ, не в силах я вахту держать,— Сказал кочегар кочегару,—

Огни в моих топках совсем не горят,

В котлах моих нет больше пару.

Комісар. Наказ... зв’язатись... Москвою... Штаб...

Г айдай.

Напрасно старушка ждет сына домой.

Ей скажут, она зарыдает.

А волны бегут от винта за кормой,

Бегут и вдали исчезают...

Моряки тихо знімають безкозирки, стоять над мертвим комісаром. Безшумно з-за колон з’явився Стрижень.

Стрижень. Адмірал ескадру виводити в море відмовився...

Здригнулися, повернулись усі і застигли. Стрижень дивиться на товаришів, він зрозумів усе, помалу згріб безкозирку з голови, якось чудно провів нею по обличчю, наче витираючи перші сльози, і, стиснувши в руці, всунув її в кишеню.

КАРТИНА ДРУГА У адмірала.

Мічман Кноріс (наспівує мелодію — арію Ленського).

Куда, куда вы удалились?..⁴

Паду ли я, стрелой пронзенный...

Ех, Ленський, Ленський, тобі до болю заздрить князь Кноріс. Умерти від кохання, і покоління прекрасних дам щовечора ніжно плачуть за тобою в третьому акті. А мене розстріляють, і ніхто ніжно не заплаче. Боцмане Кобзо, ти любиш цю арію, ти чув її?