Драматичні твори

Кобза. Так точно, пане мічмане, здається, чув її... У Києві колись давно. І взагалі я спів люблю, не можу не любити, пане мічмане. Така вже наша нація співуча. А щодо театру, до танців, так дозвольте доложить — нема такого українця в світі, щоб не грав у житті своєму. Усі грають, усі акторами були. Це вже так з природи. Мічман. І ти теж був актором?

Кобза. Так точно. І ще яким актором! У семінарії не раз ми ставили «Кума-мірошника, або Сатану в бочці»⁵.

Бувало, я як вийду в жупані та як крикну: «Ой куме, куме, добра горілка...»

Мічман (різко перебиває). Струнко!

Кобза. Єсть! (Витягнувся.)

Мічман. У тебе голос, розумієш... палубний голос...

Ко б з а. Так точно.

Мічман (дістав портсигар). Куриш?

Кобза. Так точно.

Мічман. Прошу!

Кобза. Дякую, пане мічмане. (Закурив.)

Мічман. Де ж шановні делегати?

Кобза. На лінкорі скликають мітинг.

Мічман. Знов мітинг, аж поки там не розжене їх комісар. Ідіоти! Стріляти треба.

Кобза. Нехай мітингують. Лінкори за нас, пане мічмане. А вранці місто буде зайнято, і тоді кришка. От тільки бонами закрити бухту, позаяк міноносці можуть втекти.

Мічман. Коли спробують вийти в море, один залп з лінкора — і підуть на дно.

Кобза. Центральній раді треба здати ескадру з міноносцями, а на дно буде кого пускати.

Мічман. А ти політик, Кобзо, певно. Ти хитрий, як справжній хахол.

Кобза. Я українець, пане мічмане, позаяк хахлів уже нема. Є наш уряд — Центральна рада,— що завтра матиме флот і стане господарем на Чорному морі.

Мічман. Центральна рада буде господарем на Чорному морі... Так... Так... Ти щасливий. Завтра ми піднімемо на флагмані ваш прапор, і мічман князь Кноріс, офіцер російського його імператорської величності флоту, віддасть честь жовто-блакитному прапору боцмана Кобзи... Геніальна епоха, Кобзо. Завтра ти маєш шанс стати мічманом.

Кобза. Завтра боцман Кобза буде лейтенантом.

Мічман. Лейтенантом? Боцман Кобза мріє стати лейтенантом? Яке нахабство! Струнко!

Боцман витягнувся.

Праворуч! Кроком руш! Стій! Кругом!

Боцман ходить, мічман переглядає журнал.

Стій! (Підходить.) Ти розумієш, що ти сказав... морда!

Кобза. Я чую вибухи все ближче й ближче, пане мічмане. Ще кілька годин, і Севастополь буде зайнято нашим військом. Завтра мічман Кноріс стане віце-адміралом нашого флоту.

Мічман. Що? Я буду віце-адміралом... Вільно, лейтенанте Кобзо! Ти розумієш, що ти сказав... друже?...