Драматичні твори

Корн. Готуються в море. Чекають на ваш наказ, пане адмірале.

Адмірал. Я дав наказ давно (пауза) закрити бухту сітьовими бонами.

Корн. Так, значить, в море ми не підемо? Що сталося, пане адмірале?

Адмірал. Ви спізнились, лейтенанте. Слухайте радіограму ⁹ від імені мого і вас усіх. Я зараз надішлю її в Київ.

(Читає.) «Київ. Центральній раді. Браття Київської Центральної ради! 20 квітня 1918 року Севастопольська фортеця і флот, що перебуває в Севастополі, підняли український жовто-блакитний прапор і чекають на ваш наказ. Привіт. Контр-адмірал Гранатов». Я сподіваюсь, що з текстом радіограми згодні всі?

Корн. Так в море не підемо?

Адмірал. Як бачите, лейтенанте.

Корн. Я бачу... зраду, пане адмірале!

Велика пауза.

Адмірал. Лейтенанте! Ви забули, що стоїте не в себе на міноносці перед бандою в морській формі, а передо мною — контр-адміралом Чорноморської ескадри. Ви забули, що ви парвеню серед офіцерів російського флоту. Для вас честь велика бути тут і брати участь в цій історичній нараді. Ви розучились тримати себе з гідністю морського офіцера. Струнко!

Усі схопились.

Корн. Пане адмірале! Я не забув, що серед вас я парвеню. Я ніколи не забуду, що волею війни і вашою волею інженер Корн чотири роки в крицевій тюрмі одержує від вас накази і чини. На жаль, не час, пане адмірале, і змоги я не маю подякувати вам... Гарматні снаряди вже рвуться у місті. Ви закрили бонами прохід, бухта клекоче, стогне від поранених фронтовиків, а ви замкнули на замок усіх, щоб ворог їх спокійно розстріляв. Це — не зрада, пане адмірале? Це — гірше зради! Нам треба негайно вийти в море.

Адмірал. А мені здається, лейтенанте, що вам треба негайно здати кортик і залишити нас.

Пауза.

Корн (довго дивиться на офіцерів, на адмірала, потім помалу відстебнув кортик, простяг адміралові). Візьміть, пане адмірале.

Мічман (витяг револьвер, підскочив, закричав). Провокатор! Ти хочеш продати нас...

Усі метнулись, оточили Корна.

Голоси офіцерів. Провокатор! Розстрілять!

Мічман. Під стіну ставай!.. Під стінку!..

Адмірал. Струнко! Ні слова! Це що, самосуд? Що за крик «під стінку»? Передо мною офіцери чи комітет більшовиків? Ганьба! Мічмане Кноріс!

Мічман. Єсть, пане адмірале!

Адмірал. Георгінов!

Георгінов. Єсть, пане адмірале!

Ад.мірал. Проведіть його в двір, у конюшню, і там спокійно, без шуму (пауза) зробіть, що треба.

Г еоргінов. Єсть, пане адмірале!

Велика пауза.

Корн. Значить, кінець, адмірале?

Адмірал. Ви самі його просите, лейтенанте. Ідіть.

Корн повернувся, і, коли дійшов до дверей, знадвору — крик, постріли.

Усі завмерли.

Що там?

Вскочив комендант варти.