Бухта
Кобза. Чудак старий! Ти ще хочеш жити? Так краще мовчи.
Мічман. Ідіть, боцмане, у вас в голові не все в порядку. Кому потрібна ваша надраєна палуба! Зараз чим більше бруду, тим краще. Ідіть!
Бухта. Єсть!
Мічман. Старий ідіот!
Кобза. Двадцять годин сидять в радіорубці Гайдай і Оксана. Вони викликають Москву і викликати ніяк не можуть. Ми одрізані. Що робити далі, ніхто не знає. Вугілля на флагмані вистачить на два дні. Хтось пустив чутку, що, як тільки закінчиться вугілля, прибудуть німецькі підводні човни, транспорти, нас заберуть голими руками і моряків розстріляють усіх... Кубрики гудуть, підіть послухайте...
Мічман. Ти, Кобзо, справжній політик. Будеш моїм першим лейтенантом.
Кобза. Дякую, пане віце-адмірале.
Мічман пішов.
Входять Гайдай і Оксана.
Г айдай. Вітер дужчає. Мабуть, на шторм.
Оксана. Буде шторм.
Гайдай
Оксана. Хто зараз веде ескадри?
Г айдай. Сам адмірал.
Оксана. А коло нього хто від комітету?
Г айдай. Стрижень.
Оксана. Піди відпочинь, а потім — до адмірала на бойову рубку. Незабаром Новоросійськ. Тут за ним треба пильно стежити. Іди, Гайдаю. Ти стомлений, гориш увесь.
Г айдай. Берег. На конях. Відпочити... Жодного слова з центру. Москва мовчить... Прибудемо в Новоросійськ, треба скликати мітинг кораблів. Нас спитають: що далі? Ми ж комітет. Яку відповідь дамо?.. Цієї ночі у кубриках ніхто не спав. Провокацію за провокацією пускають самостійники... Вночі я розстріляв трьох провокаторів у трюмі, але що з того? Це були руки гада. А голову знайти не можу...
Оксана. Сам розстріляв?.. Чому ж не сказав мені?