Драматичні твори

Комендант варти. Пане адмірале, прийшли моряки, розігнали варту, шукають вас, вже йдуть сюди.

Шум сильніший.

Адмірал. Не пускать!

Але в цю хвилину влетів озброєний Гайдай з моряками. Офіцери подались назад. Мічман непомітно хоче вискочити в двері. Гайдай побачив.

Гайда й. Не поспішайте, мічмане, будинок оточено з усіх боків.

Мічман (розгублено). Ви помилились, я не боягуз.

Я... Я...

Адмірал. Що вам треба?

Гайдай (потягнувся, взяв на честь). Ескадра чекає наказу адмірала одкрити бухту і вийти в море. Ми прийшли провести вас і штаб на флагман.

Адмірал. Ескадра в море не вийде.

Г айдай. Чому?

Адмірал. Я не маю наказу з центру. А вам відомо, що, за угодою в Бресті, ми не можемо виходити в море. Вийти в море — це значить розірвати угоду і поставити під удар німецького війська Російську республіку. Москва на це дозволу не дасть. Без наказу з центру я вийти в море не можу. На кораблі я не пущу жодного німецького солдата, але буду чекати наказу з Москви. Я відповідаю перед революцією за флот!

Велика пауза'.

Г айдай. Наказ єсть!

Адмірал. Покажіть наказ!

Г ай дай (довго шукає наказ, потім вихопив маузер). Ось він, з підписом та печаткою.

Важкою стіною стали за ним зі зброєю в руках моряки. Адмірале! Вас просить комітет більшовиків негайно вивести ескадру в море. Адмірале! Вас просить революція...

Матроси подались вперед.

В останній раз. Дайте відповідь в одну хвилину, бо буде пізно і для вас, адмірале, і для вас, панове офіцери.

Велика пауза.

Мічман (злякано). Пане адмірале... Адмірале... Адмірале...

Адмірал (до мічмана). Замовкніть! (Велика пауза. До Гайдая.) Добре... Я згоден. Офіцери штабу, на флагман!

Гайдай (витягнувся й урочисто крикнув до моряків). Струнко! Адміралу революційної Чорноморської ескадри на караул!

Моряки витягнулись, взяли зброю на честь. Адмірал подивився, помалу підвів руку, взяв під козирок, за ним офіцери, і вони важко пройшли крізь грізні шпалери моряків.

(Услід.) Лівою, лівою, лівою, пани офіцери. (До моряків.) Пішли, братва!

Завіса.

ДІЯ II

КАРТИНА ПЕРША

Ніч. Флагман у морі. Гудуть машини. Завиває вітер на тросах. З бойової рубки синіми шпагами прожекторів м’яко фехтує сигнальник. Світає. Все ясніше вирисовуються грізні деталі лінкорів. Палуба флагмана, бойова башта. Жерла дванадцятидюймових гармат. Прозорий морський ранок. Пробили склянки. З бойової рубки дав сигнал горніст: «Всі наверх». Мчать з люків моряки, шикуються біля бортиків на прапор.

1-й моряк. Нема офіцерів.

2-й моряк. Офіцери не з’явились на підйом прапора.

3-й моряк. А де ж вони?

4-й моряк. Сплять їх благородія.

5-й моряк (до Стрижня). Дозволь розбудити. Я прижену їх сюди без штанів.

Стрижень. Спокійно, товариші! Чекать офіцерів будемо п’ять хвилин. Рівняйсь! Струнко!

Моряки стоять струнко, дивляться на Гайдая і Стрижня. Велика пауза:

Голос. А може, розійтись?

Г айдай. Хто сказав — «розійтись»?

Пауза.

Стрижень. Моряки! Трапився нечуваний факт в історії Чорноморського флоту. Офіцери не вийшли на прапор.

Стрій зламався. Моряки підходять до комітетника.

Крики. Примусити їх!

— Бити гадів!