Драматичні твори

Гайдай. Не хотів відривати тебе від апарата. Радистові я не вірю. Тільки тобі і Стрижневі вірю, а більш нікому. Одні — боягузи, шкурники. Пусти на берег — і розбіжаться, як миші, додому,'на піч, до баби. А інші — просто контра... Усіх поставити в ряд отут і шпарить, шпарить з кулемета, аж поки чистим стане борт.

Оксана. А потім залишитись самому на мертвому кораблі і за горло почепити себе на грот-мачті замість вимпела. Так... Пам’ятай, Гайдаю, той перестає бути більшовиком, хто починає боятися маси, хто не вірить їй...

Г а й д а й. Ти думаєш, що я розгубився? Поки моя рука може стискати маузер, я вірю в нашу перемогу. Вже сьогодні офіцери не вийшли на прапор. А що буде завтра, коли не буде відповіді з центру? Коли германське військо оточить Новоросійськ, а з моря підійдуть підводйі човни, гідроплани? Я не знаю, чи притягнуть до мене моряки жовто-блакитних провокаторів. Я не знаю, чи повірить маса в нашу перемогу.

За сценою чути голос боцмана Бухти: «Палубу скатіть, протерти піском, обратно скатіть». Виходить старий боцман з шваброю; міцно тре палубу і сам собі тихо подає команду.

Бухта. Обратно скатіть і пролопатіть, помєщеніє мить милом, залєзо, мєдяшки драїть.

Г а й д а й. Боцмане Бухто!

Бухта. Єсть, комітетчик*

Г айдай. Що це за аврал такий?

Бухта. Коли ніхто не хоче, я сам аврал роблю. От тільки старий уже став, а то сам би вичистив палубу флагмана, на зло вам усім.

Оксана (розсміялась). Дайте, боцмане, я допоможу вам, а ви відпочиньте. (Взяла в нього швабру.)

Бухта. Так, так. Обратно протерти і пролопатіть. Добре чистиш... (До Гайдая.) Сознательная женщина.

Гайдай. Ти, старий, до нас у комітет вступай. Ти ж «Потемкина» бачив?

Бухта. «Потемкина», конєшно, бачив. І коли проходив він через ескадру, приказ дали стріляти. Тоді я не вистрілив. Там кореш мій Вакулинчук погиб за правду. Його тіло поклали в Одеському порту, і лежав він цілу ніч при полном стєченії народу... Остальних героїв кривавії вампіри розстріляли.

Гайдай. Чому ж ви не допомогли героям, чому не з’єдналися з ними?

Бухта. У нас серце обливалось кров’ю, но тогда, конєшно, у 1905 году, понімаєш, ми тогда не ввойшли в силу возможності.

Г айдай. Ну, а ми, старий, тепер ввойшли в силу возможності. Вступай в комітет.

Бухта. Не можу. От коли комітет дасть наказ усім палубу драїть, у карцер садовити тих, хто курить, де хоче, тоді я вступлю.

Оксана. Дамо, дамо, боцмане, і такий наказ. Спочатку людей подраїмо, а потім візьмемось за палубу.