Уйду я теперь для отмщенья И черные очи сгублю.—
А третий любил королеву,
Он молча пошел умирать.
Не знал он ни страха, ни гнева...
Командир флагмана. Сумно, мічмане. Ах, чудно слухати цей прекрасний романс у такий жорстокий час!
Мічман
А третий любил королеву,
Он молча пошел умирать...
Командир флагмана (
Мічман. Страшно стає... Страшно, командире. Що буде завтра? У трюмі розстріли. Ще кілька таких ночей — і збожеволіти можна.
Командир флагмана. Я хочу знати, що буде сьогодні. Тримайтесь, князю!
Входять адмірал І боцман Кобза. Кобза стоїть, витягнувся.
Адмірал. Прошу, боцмане, сідайте.
Кобза. Дякую, пане адмірале... Я... я...
Адмірал. Прошу, прошу.
Кобза. Я постою, пане адмірале...
Командир флагмана
Кобза. Єсть!
Командир флагмана
Кобза. Єсть сісти тут. (
Адмірал
Командир флагмана. Єсть.
Мічмау посміхнувся, сів за рояль, і тихо полився шопенівський вальс |3
.Адмірал
Кобза. Дякую. Я цигарки палю.
Адмірал. Беріть сигару. Прекрасна Гавана.
Закурюють.
Кобза. Добра сигара... Тільки диму багато.
Адмірал. А ви легше тягніть. Так, так, звикайте, боцмане. Тільки повернемось назад до Севастополя, будете офіцером.
Кобза. Я знаю. Це справа мого уряду.
Адмірал. Можливо, й так, а коли не повернемось, тоді...
Кобза. Ми мусимо повернутись, пане адмірале, бо тоді і вам, і мені кришка...
Адмірал. Що ж ви думаєте робити?
Кобза. А ви?
Командир флагмана
Кобза. Не кричіть! Ось список. Це ті, що йдуть проти нас. їх треба пустити на берег, а потім за моїм сигналом покінчити з комітетчиками і вогнем лінкора примусити есмінці
повернути назад. Комендори в моїх руках... Зроблять. Наказ залежить від вас.
Адмірал
Командир флагмана. Коли кочегарів пустимо на берег, хто ж буде піднімати пари?
Кобза. Кочегарів за моїм сигналом задраїмо. Коли покінчимо з комітетчиками нагорі, тоді кожного десятого розстріляти, і пари піднімуть.
Адмірал. Прекрасно, лейтенанте Кобзо!
Кобза. Рад служити, пане адмірале!