Дремлюга. А характер у мене простий: не люблю базік — от і все!
Ромодан. Я знав Кирила Захаровича до війни і такого за ним не помічав. Він був хорошим агрономом...
Дремлюга. А мені не агрономи потрібні, а хороші толкові директиви! У сільському господарстві я і сам розберусь.
Ромода н. Прошу, сідайте.
Всі сідають за стіл для засідань.
Хто буде доповідати?
Дремлюга. Товариш Вернигора.
Ромодан. Прошу, Кириле Захаровичу.
Вернигора
Ромодан. Не розумію, про які промови ви говорите?..
В е р н и г о ра. Ланкових, бригадирів, голів колгоспів — усіх, хто виступатиме на нараді.
Дремлюга. Промови будуть хороші. Ми довго над ними працювали.
Вернигора. Розраховуємо на тридцять п’ять виступів.
. Дремлюга. Я дзвонив у Київ, там теж виступило тридцять п’ять. В Одесі теж було тридцять п’ять — це, так би мовити, норма...
Ромодан. Покажіть мені кілька промов.
Вернигора
Ромодан переглядає.
Калина. На скільки днів розраховуєте?
Дремлюга. За два дні управимось.
Вернигора. Навряд. Ваша доповідь три години з половиною. Та Петро Олександрович виступить, мабуть, годин на дві.
Дремлюга. Треба ще промови скоротити.
Вернигора. Ми їх і так порізали...
Дремлюга. Робіть, що я кажу. Нам не базікання потрібне, а зобов’язання. Для цього багато часу не треба.
Калина. Це вірно.
Ромодан. Кириле Захаровичу, невже всі промоши так однаково думають? Ось послухайте, товариші. Промова доярки Христини Селезень: «Товариші! Глибока і змістовна доповідь голови облвиконкому товариша Дремлюги цілком пірно розкриває всі недоліки нашої роботи...» Друга промова. Бригадир колгоспу імені Першого травня товариш Крига.
Вернигора. Зараз.
Ромодан мовчки читає.
Дремлюга. Оці виступи треба було б викинути...