Драматичні твори

Вернигора. Ви ж читали, Гордію Опанасовичу, і нічого мені не сказали...

Овчаренко. Це легко зробити.

Ромодан. Ану, товаришу Вернигора, читайте по абзацах виправлену вами промову, а я буду читати оригінал. (Подає.) Читайте з початку.

Вернигора. «Товариші! Я щасливий, що тут, на цій нараді, міг почути таку глибоку і таку велику доповідь голови облвиконкому товариша Дремлюги...»

Ромодан. Читаю оригінал: «Товариші! Я хочу сказати на цій нараді про свою біду. Два роки прошу районні організації і вже десять листів написав самому товаришеві Дремлю-зі, щоб нам прислали агронома, бо наш колгосп після укрупнення має чотири з половиною тисячі гектарів. Хазяйство велике, а в мене освіта — незакінчена церковноприходська школа. Районні начальники одмовили, а товариш Дремлюга навіть не відповів...» (До Вернигори.) Читайте ви.

Вернигора. «Дуже справедливо говорив доповідач, що ми не додержуємо правил агротехніки, тому в нас ще низькі врожаї. Наш колгосп бере на себе зобов’язання...»

Ромодан (перебиває). Хвилиночку. (Читає.) «У нашому колгоспі низькі врожаї, бо ми не додержуємо правил агротехніки. Але як можна додержувати їх, коли наша МТС щороку оре мілко, а сіє пізно?..» (До Вернигори.) Це є у вас?

Вернигора. Було, але... (Дивиться на Дремлюгу.)

Дремлюга. Дударик бреше, їх МТС краща в області, весь час премії одержує.

Ромодан. Дударик бреше... (До Вернигори.) Дайте мені оригінал промови Оксани Коломієць.

Вернигора. Зараз. (Подає.)

Дремлюга. Голови колгоспів звикли все валити на МТС.

Ромодан (мовчки читає). А ви, товаришу Овчаренко, читали ці промови?

Овчаренко. Переглядав ті, що були виправлені. (До Вернигори.) Чого ж ви мені не показали оригінали?

Вернигора. Я вам показував, але ви сказали, що не маєте часу читати...

Овчаренко. Я такого не пам’ятаю.

Ромодан (повертає Вернигорі виправлену промову Коломієць). Ану, читайте з цього місця.

Вернигора дивиться, мовчить, дістає хустку, витирає піт з обличчя.

Читайте. Може, вам води дати?..

В е р н и г о р а. Ні, ні! (Важко зітхнув, читає.) «Критику ми визнаємо. Наша свиноферма славилась на всю область, а останній рік ми дуже здали. Беру на себе зобов’язання...»