Драматичні твори

Оксана. Звільняти представника центру

Кобза. Віддраюй. (Метнувся віддраювати.)

Оксана. Стійте... самосуд?.. Відійдіть! (Вийняла револьвер.) Гайдаю! Жени Кобзу, ти узнаєш все... Стій... Гайдаю! Стрілятиму я... Раз! Гайдаю... Два!.. Гайдаю!..

Гайдай. Стрілять... за провокатора у мене... На!.. (Розірвав на собі фланельку.) Стріляй!..

В цю хвилинку Кобза вихопив маузер і вистрелив в Оксану. Вона похитнулась і впала.

Юнга (крикнув). Тьотю?! (І кинувся до неї.)

Велика пауза.

Г а й д а й (важко повернув голову, дивиться божевільними очима на Кобзу, глухо промовив). Що ти зробив?

Велика пауза.

Кобза. Коли б не я її, вона б тебе... Та й сам же ти кричав мені:, стріляй!.. Позаяк вона...

Гайдай (глухо). Я кричав — «стріляй»?.. Гад!..

Вихопив маузер. Кобза побіг. Гайдай за ним. Через хвилину десь далеко чути спочатку один постріл, а потім другий. Тихо рокочуть хвилі,

б’ють об борт.

Велика пауза.

Юнга (крізь сльози). Прощай, дорога тьотю Оксано. (Помалу зніма безкозирку і тихо говорить.) Ти жертвою пала в борьбе роковой любви беззаветной к народу... За честь его, жизнь и свободу... Прощай же, товарищ... (І сльози здушили хлопця. Велика пауза.) Прощай же, тьотю Оксано...

КАРТИНА ТРЕТЯ

Палуба флагмана. Біля гарматної башти стоять адмірал і командир флагмана з групою комендорів-самостійників.

Адмірал. Я знаю, важко мотатися шість років по морю. Дві війни. Це час такий, що і дітей своїх ви не пізнаєте... Дорослих синів зустрінете.

Командир флагмана. Шість років чекають на вас жінки, дівчата молоді. Яка буде зустріч!..

1-й комендор. Яка буде зустріч... Ще два тижні — і Херсонщина наша золотою стане. Вийдеш у степ — і котяться хвилі жита, пшениці, біжать по обрію, а ти стоїш на землі от так, розставивши ноги, і не хитаєшся, як тут, на кораблі. Стоїш міцно і слухаєш, як наливаються хліба. П’ятдесят десятин самої пшениці чистої тато засіяли цієї весни.

Командир флагмана. Коли сьогодні повернемось до Севастополя, то якраз потрапите на жнива. За шість років забули, як косу тримати.

2-й комендор. У нас на Херсонщині машини, батраків до коси наймаємо. Коли б швидше додому, а там...

Адмірал. Все від вас залежить. Виконаєте останній наказ уряду, повернемося до Севастополя, здамо кораблі, і я дам наказ про демобілізацію. З війною закінчено.

3-й комендор. А комітет як? Дозволить?

Адмірал. Повернемось назад до Севастополя, там

комісарів і комітетів нема. Мені доручив передати вам полковник Центральної ради: тільки повернетесь, вас пишно, як героїв, зустрінуть, виплатять за два місяці служби і дозволять усім їхати додому.

1-й комендор. Коли тільки спробують комітетчики повернутись разом з нами, ми там спитаємо їх і за розстріли у трюмі, за смерть боцмана Кобзи. Припекло Москві, припече і їм.