GAME-OVER

_{- Це діло, — погодився Рикпет, тільки зробити нічого не встиг. Зелений вогник, який горів рівним світлом біля підставки грибка, раптом замигав, щось клацнуло, задзижчало, грибок огорнувся блакитним туманом, і перед сторопілими друзями немов з нічого виникла Гірея у свій незмінній бузковій, із золотим паском сукні й золотих черевичках. Навіть лиховісна родимка над губою і та була на місці.}

_{- Це як розуміти? — розгублено сказала вона, побачивши всю компанію в найсекретнішій своїй кімнаті. І відразу закричала люто й вимогливо: — Бунт? Змова? Голосе!}

_{- До моніторів! — закричав Кадим, який зрозумів, що в бік екранів Гірея побоїться бити своєю найстрашнішою зброєю — блискавками. Друзі відразу зайняли цю вигідну позицію й приготували автомати до бою.}

_{- Я тут, пані… - почули всі розгублений голос невидимого слуги.}

_{- Голосе, що діється? Ти куди дивишся, дурню?! Де твій батіг?}

_{- Ха-ха-ха, — зловтішно розсміялася Шаната, — не працює батіжок, га?}

_{- Кінчай її, Рикпете! — закричав Кадим. Усі підняли автомати. Зі швидкістю блискавки Гірея метнулася до дверей. Ніхто не встиг навіть клипнути, лише Рикпет шугонув навздогін чергою з автомата по дверях; від них віялом полетіли друзки.}

_{- Треба закрити двері. Тягни все до них! Будуємо барикаду. Тут нас повік не дістати.}

_{Друзі почали тягати до дверей усе, що можна було потягти.}

_{- Шаната, біжи до моніторів, спробуй із заклинанням. Свій знайди по картинці. Кімнату, де жила, мабуть, пам’ятаєш? — сказав Рикпет.}

_{Біля закритих дверей швидко виросла гора меблів.}

_{- Васло, залишайся поки тут. На випадок чого — лупи їх, гадів, і клич на допомогу. Потім тебе змінять. Кадиме, за мною! — Рикпет розпоряджався, наче все своє життя був командиром. У його голосі не було сумнівів і вагань, командував він чітко й жорстко, й наче само собою вийшло так, що всі його слухалися. Васла лишився біля барикади, а Кадим і Рикпет побігли в моніторний зал.}

_{- Я знайшла! Знайшла! — зустрів їх радісний крик Шанати. — Ось мій монітор! У ньому моя кімната! Я знайшла!}

_{- Чудово! А тепер стукай по ньому кулаком і говори можливі заклинання. Як тільки кулак провалиться в монітор, значить, усе в порядку.}

_{Кадим і Рикпет швидко пішли вздовж стінки моніторів, кожен намагаючись знайти свій. Першим побачив свою кімнату Кадим.}

_{- Ось вона, рідненька!}

_{- Запам’ятай монітор і піди зміни Васлу.}

_{За кілька хвилин знайшов свій монітор і Рикпет. Він одразу впізнав шафу, частину стола і навіть роздивився зошит з математики.}

_{- Ну, — подумав він, — зараз мене вже ніхто не зупинить. Я хочу додому!}