GAME-OVER

_{Вони продовжували називати себе іменами, які одержали в Заекранні.}

_{Півроку тому, після того, як вони вирвалися з-під влади злої чарівниці Гіреї, Петрик виконав свою обіцянку й знайшов Наталю.}

_{Ліцей номер сто був досить відомим у Києві. Дівчинка спочатку трохи соромилася своїх подружок, але не змогла приховати свою радість, коли на тротуарі, напроти ліцею, побачила свого друга по Заекранню.}

_{- Здрастуй, Рику! — усміхнувшись неголосно привіталася Шана.}

_{- Щось трапилося? — запитав Рик.}

_{- Та як сказати… — невиразно відповіла Шана. — Є необхідність порадитися.}

_{Була субота, і тому домовилися, що Рик приїде до Шани додому.}

_{- Заходь, заходь, — Наталина мати прочинила двері й пропустила хлопчика. — Як справи?}

_{- Та наче нічого, — трохи зніяковів Петрик. - Наталя вдома?}

_{Відразу з кімнати вийшла Шана.}

_{- О, Рику, привіт, проходь.}

_{Сіли біля комп’ютера.}

_{- Рику, ти Васлу або Кадима зустрічав?}

_{- Та ні. Я б відразу сказав, ти ж знаєш. А що?}

_{- Тут одна дивна штука виходить. Ти після повернення в Гру ходив?}

_{- Hi-і, жодного разу. Страшно якось. А раптом Оріга шльопну? Або ще когось із заекранників… Ну його!}

_{- А я тиждень тому зайшла. На початку наче нічого, а як доходжу до певного місця, починаються дива. Там, на третьому рівні, є ліхтарик на стінці. Пам’ятаєш, де тебе поранили? Коли я коридором тікала й гравця з-під даху знімала. Ліхтарик був зеленого кольору, а зараз — червоного. Він у грі не блимав, а тепер блимає.}

_{- Ну, то й що? — не зрозумів Рик. — Ну, блимає ліхтарик.}

_{- А може, знак хтось подає? Раніше він був зеленим і не блимав. А нині червоний! А червоний — це колір тривоги! Завжди й скрізь: червоний — це колір тривоги. А він ще й блимає!}

_{- І скільки разів ти цей знак бачила?}

_{- А щоразу, як доходжу до цього місця. Поблимає, поблимає — і перестане. Потім знову. Але тільки поблизу глюк з’явиться, миготіння припиняється. Ось такі справи. Я, як цей ліхтарик побачила, відразу Оріга згадала. А раптом він знак подає?}

_{- А про хлопців чому спитала?}

_{- Разом ми сила, ну… А потім, одна голова добре, а чотири краще.}

_{- Послухай, — Рик потер перенісся, — у тебе поштова скринька є?}

_{- Звичайно.}

_{- І яка в тебе адреса?}

_{- Шана, песик, ну, і так далі…}

_{- А в мене — Рикпет, песик і так далі.}

_{- Стривай… Ти хочеш сказати, якщо в них є комп’ютери, а вони в них є, то імена Васла й Кадим вони десь та засвітять? Ну, Рику, ти голова!}

_{Шана крутнулась на кріслі й включила комп’ютер. Неголосно зашумів вентилятор на системному блоці.}

_{- У тебе Google є?}