GAME-OVER

_{- Звичайно. Зараз запущу. Пошукаємо наших красунчиків. О! Є! Кадим є! Знайшовся, голубчик! І адреса його є! Рику, ти геній!}

_{Шана цмокнула Рика в щоку. Вона це зробила просто й природно, а кожною жилкою хлоп’ячого тіла пробіг вогненний струм. Так уже було — там, у Заекранні, коли Шана поклала свою долоню на руку Рика. Він запам’ятав це відчуття. Зараз це маленьке диво повторилося.}

_{Перший поцілунок! Рик відчув у собі таку силу, що попалася б йому зараз Гірея, від неї й мокрого місця не залишилося б!}

_{- Відправляємо листа? — наче й не було нічого, запитала Шана.}

_{- Ну… — не зовсім ще оговтавшись від приємного шоку, ствердно промугикав Рик. — Телефони наші напиши тільки.}

_{- Звичайно, — Шана забарабанила по клавіатурі. — Усе, тепер залишилося тільки чекати.}

_{Кадим подзвонив Рику пізно ввечері. Він був веселий і говіркий.}

_{- Старий, привіт! Шалено радий тебе чути! Як справи? Як ти мене знайшов? Чи бачив кого з наших?}

_{- Та постривай! Хоч одну відповідь вислухай, га? Заторохтів, як кулемет.}

_{- Це я від радості. Я все думав, як вас знайти, а тут перевіряю пошту — і на тобі! Ваш лист! Я так зрадів, що навіть на час не подивився. Це нічого, що я так пізно дзвоню?}

_{- Ні, все нормально. Ми з Шаною знайшли тебе пошукачем. У тебе адреса яка? Кадим, песик, крапка й так далі? Ось і вирахували.}

_{- Нормально! Я б до такого не додумався.}

_{- Ось тому ми знайшли тебе, а не ти нас. Ну, добре. Треба зустрітися. Є одна проблемка. Давай завтра годині о третій біля метро «Річковий вокзал»? Годиться?}

_{- О третій? — Кадим помовчав секунду. — Пів на четверту, на третю ніяк не встигну.}

_{- Ну, пів на четверту. Домовилися.}

_{Осінь вистелила дніпровські схили жовтим листям. Стояла незвичайна для листопаду теплінь. Чекаючи Кадима, Шана й Рикпет зовсім не замерзли. Щоб якось згаяти час, Рикпет запросив Шану до «Макдональдса» та пригостив її соком.}

_{- О! Ось і Кадим, — Шана показала на хлопчика, якого побачила через скляну стінку «Макдональдса».}

_{Кадим, побачивши Рика на ґанку, почав усміхатися.}

_{- Страшенно радий вас бачити! Ви собі навіть не уявляєте, який я радий вас бачити!}

_{Він потис Рику руку, а Шану навіть обняв.}

_{- Ну, як живемо — боремося? За Гіреєю не скучили?}

_{Шана з Риком перезирнулися. Це ж треба, як близько до мети - зустрічі було поставлене питання!}

_{- Та скучили!}

_{Веселість Кадима наче вітром здуло. Обличчя його стало серйозним.}

_{- Що, справді? А ну, викладайте, що надумали?}

_{- їдьмо до мене, у мене вдома нині нікого немає. Там і обговоримо проблему.}

_{І трійця вирушила до Рика.}

РОЗДІЛ 2 Це абетка!