GAME-OVER

_{Усі влаштувалися біля монітора. Рикпет упевнено пройшов перший рівень і тепер нищив глюків на другому.}

_{- Спритно ти їх! — прокоментував Кадим.}

_{- Не кажи під руку! Ну ось!}

_{З-за перегородки з’явився ствол автомата й замиготів жовтогарячий вогник. Екран відразу потемнішав. Рик засмучено зняв руки з клавіатури.}

_{- Ну, одне життя профукав. Кому казав: не кажи під руку!}

_{- Хлопці, але ж глюки так не грають! Вони на такий трюк не здатні. Це заекранник був, точно кажу, заекранник!}

_{- Чуєш, Рику, Шана має рацію! Глюки справді так не грають.}

_{- Ну, все, тихо! — Рик знову пішов другим рівнем. Цього разу все обійшлося без проблем.}

_{- Цікаво, хто там тепер у ролі кудлатого дракона?}

_{- Що значить «у ролі дракона»?}

_{- А, то тобі нічого не сказали! Киць-киць!}

_{У кімнату зайшла сіра пухнаста кицька й питально подивилася на Шану.}

_{- Знайомся, — Шана взяла кицьку на руки, почала її гладити й чесати за вухами, — кицька на ім’я Ксюша, вона ж і дракон за сумісництвом.}

_{Шана показала Кадиму дві дірочки на лівому вусі кицьки, як доказ своїх слів.}

_{- Бачиш? Мої мітки! Але Ксюша не ображається. Еге ж, Ксюшо?}

_{Кицька у відповідь муркнула.}

_{- Не ображається! Ми з Ксюхою друзі!}

_{- Є, ось він! — гравець Рика стояв напроти червоного ліхтаря.}

_{І ліхтар дійсно почав блимати.}

_{- Ось бачиш… — почав Рик, повернувшись до Кадима, і замовк.}

_{Кадим уважно дивився на екран.}

_{- Але ж він не просто так блимає, - раптом захриплим голосом сказав він, — я не я буду, якщо це не азбука Морзе. Ось дивіться: три довгі, три короткі, і знову три довгі. Щось знайоме… Де б цю азбуку роздобути?}

_{- Та де… А пошукова система навіщо?}

_{Рик згорнув гру й запустив пошук.}

_{- Ось тобі й азбука Морзе. Три тире — це літера «о», а три крапки — це літера «с». Виходить «ОСО». Повна нісенітниця! Може ОСА? До чого тут оса?}

_{- Чекай-но, — Кадим задумливо почухав потилицю, — а якщо заекранник помилився? Якщо він переплутав крапки й тире? Тоді що ж вийде? А тоді вийде «СОС»! Зрозуміло?! Ніяке не «ОСО» і тим більше не «ОСА», a «SOS», міжнародний сигнал небезпеки! Ось що тоді вийде!}

_{- Ось тобі й догралися, бісові віники! А може, помилка? Може, просто збіг? — непевно, немов не вірячи сама собі, сказала Шана.}

_{- Ага, як же… Збіг… — Кадим знову поліз п’ятірнею в потилицю, — мене зараз зовсім інше хвилює: хто подає ці сигнали?}

_{- Я не думаю, що це Оріг, — Рик зняв руки з клавіатури, — щоб змусити так блимати лампочку у віртуалі, треба дуже добре знати програмування, а Оріг просто гравець. Та й чого б це він раптом назад захотів? Ні, тут щось інше… Але ж… Хіба мало там заекранників?}