GAME-OVER

_{У цей час із приймальні почулися глухі важкі удари.}

_{- Рикпете, вони хочуть двері вибити!}

_{- Нехай хоч головою б’ються, тут ми їм не зашкодимо. Дивись уважно, якщо двері почнуть піддаватися, скажеш! Хлопці, - звернувся він до друзів, — шукаємо заклинання.}

_{Екран монітора, у якому відображалася його рідна кімната, був на рівні очей. Рикпет підняв руку й став постукувати по екрану кулаком, примовляючи слова, які першими спадали на думку:}

_{- Зброя. Стукіт. Мама. Стукіт. Тато. Стукіт. Хочу додому. Стукіт. Гірея. Стукіт. Чари. Стукіт. Гірея дурепа. Стукіт.}

_{Тим же займалися і його друзі.}

_{- Що тут за чортівня відбувається? — зненацька пролунав за їхніми спинами чийсь голос.}

_{Друзі обернулися. Посередині кімнати висів великий екран, із якого на них дивився якийсь дядько з бородою. Дядько був видний по пояс і зовсім чудернацько вдягнений: голова зав’язана хусткою вузлом назад, чорний шкіряний жилет з незліченною кількістю блискучих металевих кнопок і ланцюжків, які висіли в найнесподіваніших місцях. Жилет був розстебнутий на грудях, порослих густим чорним волоссям. На кінчику носа, тримаючись незрозуміло на чому, висіли сонцезахисні окуляри.}

_{- Ну, я чекаю відповіді!}

_{- А ви, власне, хто будете? — питанням на питання відповів Рикпет.}

_{- Я — Великий Процесор! Як ти, глюк, смієш зі мною так розмовляти?}

_{- Який я вам глюк? І чому ви мені «тикаєте»? Ми що, з вами разом свині пасли?}

_{- Що робили? — ошелешено перепитав Великий Процесор.}

_{- Свині пасли, — не зовсім упевнено повторив Рикпет. Він чув якось цей вираз від тата й, чесно кажучи, мав досить нечітку уяву про його значення.}

_{- Ні, ти явно не глюк… — розгублено сказав Великий Процесор. — То хто ж ви?}

_{- Ми всі заекранники. Гірея затягла нас до гри, щоб ми грали на її боці. Але ми не глюки, ми живі люди. І хочемо додому, а для цього треба знати заклинання. Ось.}

_{- Живі люди? У Заекранні?! Чипсете!!!}

_{Дід повернувся, і заекранники встигли прочитати на його спині зроблений блискучими заклепками напис: «Я тут головний». Напис був виконаний у формі ока, де зіницею служив займенник «Я».}

_{- До Гіреї! Негайно!}

_{І екран згас. Заекранники так і не зрозуміли, хто такий Чипсет і що йому доручив Великий Процесор.}

_{Рівномірні удари у двері раптом припинилися і за дверима почулося густе, низьке ревіння.}

_{- Волохатий дракон! — першим здогадався Кадим. Одним могутнім ударом дракон висадив двері, розметавши по кімнаті ретельно складену й, як вважали заекранники, цілком надійну барикаду.}

_{- Ну, ось і геймовер… — згаслим голосом сказав Васла.}