GAME-OVER

_{- До вашого відома, я практично зламала ваші коди, — вела вона далі. — Більше того, мої розвідники вже знаходяться там і дечим займаються. Не вирішене останнє питання: швидкість передачі в матеріальний світ перетворених цифрових тіл. Але й це питання я вирішу найближчими днями, якщо не годинами. Зовсім трохи, і я буду готова завоювати світ! Ви просто не знаєте моїх можливостей! Ви винайшли перетворення цифри в тіло, але не зрозуміли перспективи цієї великої технології. Ви не зрозуміли, що від віртуального тіла до фізичного — один крок. І я цей крок зробила! Що це мені дає? Дуже багато! Хто така людина? Шматок фізичної матерії з один раз заданими}

_{властивостями й практично однаковими програмами. Хіба вона може що-небудь змінити, якщо не може змінити навіть саму себе? Людина не може відновити навіть волосинку на своїй голові! А я можу задати цифровому тілу будь-які параметри! Будь-які! Якщо я захочу, мої біти будуть літати, плавати під водою, однією рукою піднімати машини, ставати невидимими, стріляти з пальців, ніколи не хворіти, не страждати від голоду й спраги. Вони зможуть усе! Хіба люди зможуть перемогти таке військо? Ха!}

_{Від цих слів у Васли під шоломом заворушилося волосся. Чипсет стояв блідий, як крейда. Тільки тепер вони зрозуміли, яка жахлива небезпека загрожує фізичному світу.}

_{Великий Процесор тримався мужньо.}

_{- Гіреє! — сказав він твердим голосом. — Ти навіть не уявляєш, наскільки близький твій кінець!}

_{- Мій? Мій кінець? — зла чарівниця зареготала. — Зв’язати йому руки! — скомандувала вона охоронцям. — Не так! Руками вперед!}

_{Далі почалася знайома процедура прив’язування рук до грибка.}

_{- Мій кінець близький? — знущально перепитала чарівниця. — На цифру! — і піднесла до клавіші «Enter» свій довгий витончений палець.}

_{І в цей напружений момент ніс Васли зачесався, наморщився й Васла… неймовірно голосно чхнув!}

_{- Ап-чхи! — пролунав звук, якого ніколи раніше не чули в Заекранні.}

_{Від цього раптового громового звуку Гірея здригнулася, і палець торкнувся зовсім іншої клавіші. Усі на мить завмерли, а потім немов за командою повернулися туди, звідки почувся цей дивний звук. Васла й Чипсет стояли, неначе статуї, як і належить справжнім бітам.}

_{- Що це було? — здивовано запитала Гірея. — Хто видав цей звук?}

_{- Не можемо знати! — в один голос відповіли друзі.}

_{- Цей звук був виданий за нашими спинами, — збрехав, не поморщившись, Чипсет.}

_{Гірея замислено сіла в крісло.}

_{- Невже це мерзенне дівчисько? Ні, що може зробити древня стара… Ні… А якщо це її приятелі?}