GAME-OVER

_{- Саме так, у замку. Поки бійці перетворяться з цифри в тіла, поки по каналах відеокарти будуть перекинуті сюди, це ж скільки часу мине? А якщо їх постійно тут тримати, це ж скільки оперативної пам’яті треба? А так — поставили сигнальну систему, увімкнули перетворювачі й за лічені секунди наплодили, чого треба. Ти пройшов одну лінію оборони, а ось і наступна… А можуть працювати всі паралельно: одна верблюда робить, друга — бабок штампує. Нічого не скажеш, розумно!}

_{- Агов, біте! — раптом почулося з-за спини.}

_{- Тихо! — шепнув усім Чипсет. З кам’яним виразом обличчя він чітко виконав поворот і витягнув руки по швах. Друзі, забарившись усього на кілька секунд, повторили його рухи. У відчинених дверях стояв кілобайт.}

_{- Ти й ти, до мене, — він тикнув пальцем у груди Чипсета й Васли, — інші — зайняти пост.}

_{- Слухаюсь! — в один голос відповіли друзі.}

_{Васла й Чипсет зайшли до кабінету. Удача усміхнулася їм на всі тридцять два: вони опинилися просто в кабінеті Гіреї! Сама чарівниця сиділа за столом і щось набирала на клавіатурі комп’ютера. Друзям показали місце за її спиною.}

_{- Охороняти! — наказав кілобайт.}

_{Глюки застигли в напружених позах. За кілька секунд до кабінету завели Великого Процесора. Його охороняли четверо бітів. ВП мав вигляд утомлений і недоглянутий. Одягнений він був у пом’ятий сірий костюм і такого ж кольору несвіжу сорочку. Тільки блакитна хусточка в нагрудній кишені піджака мала вигляд кокетливий і свіжий. Зовсім не до діла на голову була напнута бордова кепочка з довгим козирком, по якому в’яззю було вишито «Я дуже крутий».}

_{Гірея відірвала очі від екрана монітора.}

_{- Ну, пане Процесоре, що ви надумали?}

_{- До мене треба звертатися з титулом Великий!}

_{- Та облиште! Ви прекрасно розумієте, що давно вже ніякий не Великий!}

_{- Тоді чого ж ти зі мною панькаєшся? Ах, бідненька! Кодів до інтерфейсу з матеріальним світом у тебе немає! Отож, поки коди в мене, я — Великий Процесор! А коди ти ніколи не одержиш!}

_{- Поки коди у вас, ви залишаєтеся Великим Процесором? — перепитала вона. — Дуже добре! Тоді можете вважати, що ви давно вже не Великий, хоча, якщо чесно сказати, ще трішки Процесор. Трішечки. Ось стілечки, — Гірея показала на пальцях, якою, на її думку, маленькою стала його велич.}