Гепард

Зачин марний усьому є
На нашій земній сфері,
Адам з болота постає,
Із хробака — метелик,

Старий Петро рибалив сам
На водах, на розлогих,
Й Спаситель народився нам
У стайні десь убогій.

І Рим святий, могутній наш
Заснований був скромно
Бідним, нужденним пастухом —
Камінь заклав він справно.

В тихій Манрезі, в темноті,
В печері віковічній,
Зайнялись пломені святі
Й принесли славу вічну[168].

Царі, вельможі і князі
Славетні родоводи
Свої ведуть від солдатні,
Від зарізяк походять.

Та рішенець виносить Час,
Шляхетністю прибравши,
Їх рід, й зорі синами враз
Стали вони назавше.

Владар Лютеції також,
Що трон посів священний,
Він корсиканської сім’ї
Нащадок є непевний[169].

Лиш ти, славний Салінів рід,
Звитяжний й незрівнянний,
Божественний твій родовід,
Сяйним вінцем прибраний!

Історія тебе хвалить
І слава не минає,
Здобуті царства і серця
У пам’яті аж сяють.

На Палатині ти родивсь,
Й сміливо поєднались
Чесноти Тіта у тобі
Та Береніки чари[170].

Дала Юдея тобі свята
Любов до Бога вірну,
А Рим чудовий — на літа
Честь горду і безмірну.

Цій пристрасті, що враз дала
Почин тобі нестримно,
В піснях будуть хвалу співать
Поети безупинно.

Корнелій славний в трьох словах
Олжу вирік лихую,
Та цим ніяк не скасував
Трагедію сумную[171].

Й Расін умілий, що творив
Вірші французькі вправно
І від Янсенія боронив
Свою віру не намарно,

Про пристрасть цю палку уклав
Пісні такі чудові,
Що цілий світ їх привітав
І хвалить, бо безкровні[172].

Як тайкома, у криївках
Негідники безвірні
Шепочуть: «Пароха нема!»
Брешуть вони безмірно.

Назад їм в горло хай верта
Брехня ця неподобна!
На нечестивців вічний срам
Хай впаде! Правдомовно

Відкрию істину, нехай
Помножить лаври славні
Й походження очистить нам
Роду сього прадавнє!

[Сонети Дона Фабріціо]