Гуру – конструкт из пустот

Персонаж наш хоть и отличался сварливостью и я бы даже сказала хамством, но не со всеми. Не со всеми. Это он ЮВТ агитки на растопку на дачу себе бесстрашно свёз, а вот непосредственному начальству Гуру трепетно подлизывал когда мог придумать хоть какой-то повод. До открыток с пронзёнными сердечками не доходило, но просто ангелочки высылались. Поздравлялся шеф по случаям: "День дочери", "День ангела", "День войск связи", "День шефа", "День рождения" ("Зичу наснаги, впевненості, радості, щастя, здоров'я, достатку та творчого натхнення! Дуже приємно працювати поруч з такою приємною, щирою та життєрадісною людиною, як Ви! Тому не просто залишайтесь таким, як Ви є, а й нехай надалі розквітають Ваші людськІ та професійні таланти!") , "С Новым годом".

Кроме того замечены и его важные для шефа извещения, что и он – Гуру тоже болеет за туже же футбольную команду и смотрит футбол. И его детские воспоминания тоже связаны с теми же хоккеистами: "класний хокеїст – в дитинстві завжди біг до телевізора на його ігри. згоден! він грав красивіше за інших й зовсім неповторно", и т.д., и т.п., это -да- всё присутствовало.

О чём это говорит в первую очередь? О том говорит, что психиатры безусловно признали бы Гуру вменяемым, и своим местом в человеческом сообществе за неимением большего очень дорожащим. Мы тоже согласимся- и подлизать, и приприсесть он оказывается очень умеет. Просто такой он человек гадливый – в случае отступления чувства страха моментально высвечивались проблемы социального характера, то есть невосполнимо упущенное воспитание.

О своих многочисленных орденах, ненавистях, злобе и рейдах в тылу врага Гуру писал (почему-то) не шефу, не ректору, и даже не ЮВТ, а совершенно посторонним людям. С шефом он был абсолютно согласен абсолютно во всём, начиная от демотиватора о приоритетах жизненных ценностей, которые нынче начинаются с достроенных внизу ступеней – наличия батареек и wi-fi, и только потом переходят к остальным частям пирамиды Маслоу: "щира правда! весь грудень чекав на нову батарею до телефона – жах жахливий, відчуття повної соціальної ізоляції, паніка!!! нова батарея – нове повноцінне життя!". Проходят через выставленные шефом стихи: "Хороше й душевно. Не читав Маланюка, мій прокол. Лягло на душу, дякую!", и заканчивая местом академической науки среди всевозможных экспериментальных студий: ""На фоні тренінгів класична психологія не програє, бо на фоні скла діаманти не дешевшають)".

Его комментарии к постам шефа иногда больше походили на лозунги, что было бы прекрасно, если бы относилось к его личной реальности: "Наше життя – пошук справжнього: знань, жінок/чоловіків, друзів, смислу, мети, мистецтва, краси, щастя, добра. Ми все одно все це знайдемо в оригіналі, скільки б не сліпило скло й не витрптили часу) Фальш не затьмарить діамант, може лише засліпити на мить) Головне – не відкинути вимоги) Навіть якщо буде довго й важко)".

Кто прочтя эти строки скажет, что Гуру плохо учился в совковой школе? Фактически пересказ "Глупый пингвин робко прячет тело жирное в утесах… Только гордый Буревестник реет смело и свободно над седым от пены морем!".

И вот ещё в ту же лузу: "Зовсім важко погодитися з тим, що вищий соціально-економічний статус передбачає більший ступінь свободи. Скоріш навпаки – чим вище, тим більший рівень відповідальності й зумовленості та роль обмежень. Найбільш вільними є якраз низи – як у соціальному, економічному, так й у психологічному й моральному аспектах." Это опять "как если бы" – о степени моральности нашего персонажа!

Открытие ХХ1 века: "Что ты пишешь своему начальнику на его странице в соцсетях – как тест на вменяемость". Гуру его с блеском выдержал. Смотрите, и пейзажи шефа Гуру нравятся: "хороші місця!) водичка свіженька-свіженька! аж до душі пробирає))) окунутися там обов'язково, бо традиція". И поэты, и политические и общественные деятели, и увлечения шефа – всё Гуру любит и разделяет: "Барса грає останнім часом романтичніше, артистичніше, непередбачувано, тому може виграти. Реал став схожим на німців – техніка + витривалість. Я все ж за Барсу".

Интересно то, что больше Гуру нигде о футболе не упоминал, за исключением – не на странице шефа – он осуждал тех, кто будет знать результаты футбольных матчей ЧМ проходящего в России, бо то – злочин: "А я вже знаю, як виявити тих, хто вже готовий вітати російські танки на Хрещатику! Це кожен з тих, хто знатиме, як зіграли команди та як закінчився чемпіонат з футболу 2018! Адже для них спорт – поза політикою, побут – поза політикою, освіта – поза політикою, все – поза політикою. ВОНИ ЧЕКАЮТЬ СВОГО ХАЗЯЇНА".

Или вот ещё интересно: "Спорт – справа мужніх та сильних. Після того, як "спортсмени" динамо злякалися виступати в Маріуполі під охороною тисяч вояків – для мене гнилого шапіто під краденою назвою "Динамо Київ" існувати не може. Ніколи більше не вмикав канал, коли бачив цих щурів. Якщо УПЛ дозволить цим щурам грати – ніколи не буду дивитися український футбол." И ещё разок: "Хто ще дивиться "укрАінскій футбол"?"