Але сьогодні Гайдріх помічає під собою не колони піхоти, а Як-1. Він відразу впізнає повнявий силует цього невеличкого радянського винищувача. Попри те що в перші дні наступу німецькі бомбардувальники знищили величезну кількість ворожих літаків просто на летовищах, небо над СРСР ще не остаточно зачищено, подекуди ще трапляються одиничні випадки спротиву: ось і доказ цього — Як-1. Утім, питання про перевагу німецької авіації — що якісну, що кількісну — навіть не постає. Жоден радянський винищувач на цю мить не здатен кинути виклик Me-109. Марнославний і нестримний Гайдріх наказує своїй ескадрильї не змінювати строю. Він хоче показово самотужки збити радянський літак перед своїми людьми. Німець спускається нижче, на один рівень із противником, і заходить йому у хвіст. Пілот «яка» його не помічає. Мета цього маневру: наблизитися до жертви, щоб відкрити вогонь із відстані в півтори сотні метрів. Німецький літак набагато швидший, він наздоганяє «яка». Щойно хвіст радянського винищувача з’являється у прицілі, Гайдріх стріляє. «Як» відразу ж перехняблюється набік, хитає крилами, схожий на великого збожеволілого птаха. Але першою чергою його не зачепило, а пілот насправді зовсім не збожеволів. «Як» іде в піке й відривається від переслідувача. Гайдріх намагається наздогнати, але радіус його віражу більший, і він безнадійно програє своєму противнику. Цей недоумок Ґерінґ стверджував, що радянська авіація геть застаріла, і це — як майже все, що думають нацисти про Радянський Союз, — помилка: звісно, за літно-технічними характеристиками Як-1 не спроможний дорівнятися німецькому винищувачу, але відносну повільність він компенсує просто диявольською маневреністю. Невеличкий радянський літак спускається, завертаючи дедалі вужчі петлі. Гайдріх іде за ним, але ніяк не може зловити його в приціл. «Як» поводиться, наче заєць, що втікає від хорта. Гайдріх прагне здобути перемогу, щоб намалювати маленький літачок на фюзеляжі свого «месершміта». Тому він так уперто женеться за «яком» і не помічає, що той, постійно змінюючи напрямок, щоб уникнути обстрілу, летить не будь-куди, а прямує до конкретного місця. Лише коли довкола нього зненацька лунають вибухи, Гайдріх розуміє: пілот «яка» завів його на радянську зенітну батарею, і він, як останній ідіот, потрапив у пастку.
Кабіна здригається від страшного удару. Із хвоста бухає чорний дим. Гайдріхів літак падає.
Гіммлерові немовби хтось дав ляпаса. Кров кидається йому до щік, і він відчуває, як його мозок роздимається всередині черепної коробки. Йому щойно повідомили новину: під час повітряного бою над Березиною збито Гайдріхів Me-109. Звісно, якщо Гайдріх загинув, це тяжка втрата для СС: відданий гітлерівець, старанний працівник і все таке. Але якщо він вижив — оце вже справжня катастрофа! Адже його літак збито
Правду кажучи, це навіть не найнагальніша Гіммлерова проблема. Загинув голова РСХА чи потрапив у полон до росіян — насамперед треба заволодіти Гайдріховими досьє. Бог його знає, що він там назбирав і на кого. Потрібно добутися до його сейфів, робочого й домашнього. Щодо роботи на Принц-Альберт-штрасе — попередити Мюллера, нехай він разом із Шелленберґом потурбується про РСХА. А вдома в Гайдріха треба все обшукати, але намагатися поводитися пом’якше з Ліною. А тим часом чекати: Гайдріх вважається зниклим безвісти, нічого більше робити не залишається. Треба зайти до Ліни, підготувати її, а на фронт надіслати накази: будь-що знайти Гайдріха, живого чи мертвого.