HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх

Айнзацгрупи завжди діяли більш-менш за одною і тою самою схемою: наказували копати велетенський рів, зганяли туди з довколишніх сіл і міст сотні, а то й тисячі євреїв чи інших імовірних ворогів нацистської влади, вишиковували їх на краю і розстрілювали з кулеметів. Іноді людей ставили на коліна й стріляли в потилицю. Але здебільшого есесівці навіть не завдавали собі клопоту перевірити, чи всі мертві, і декотрих закидали землею ще живими. Кільком удавалося вижити. Сховавшись між трупами, вони, самі ледве дихаючи, чекали на ніч, щоб розгребти землю, під якою їх схоронили, і вибратися на поверхню (однак такі випадки дуже рідкісні й можуть вважатися дивом). Деякі свідки описували це видовище так: мерці, накидані один на одного, купи тіл, що ворушаться, із куп долинають передсмертні крики й стогони. Рови потім закидали землею. Загалом айнзацгрупи знищили таким примітивним способом приблизно півтора мільйона людей, переважно євреїв.

Гайдріх у товаристві то Гіммлера, то Айхмана, то Мюллера не раз був присутній на таких стратах. Під час однієї з них молода жінка простягнула йому своє немовля, благаючи врятувати. Матір із дитиною розстріляли в нього на очах. Гайдріх, менш чутливий до такого дійства, ніж Гіммлер, не зімлів, однак, усе ж вражений жорстокістю сцени, замислився, чи варто проводити страти саме таким способом. Він, як і Гіммлер, занепокоївся, чи не занадто згубним є їхній вплив на нерви й моральний дух доблесних есесівців. Подумавши так, Гайдріх дістав флягу зі сливовицею і добряче до неї приклався. Сливовиця — це чеська фруктова горілка зі слив, дуже міцна й, на думку багатьох чехів, зовсім не смачна. Ласий до випивки Гайдріх, либонь, приохотився до неї після приїзду до Праги.

І все ж до висновку, що його айнзацгрупи — це не ідеальний спосіб вирішення єврейського питання, Гайдріх дійшов не відразу. Коли в липні 1941 року він разом із Гіммлером уперше поїхав з інспекцією до того ж таки Мінська на спеціальному потязі райхсфюрера, то, як і його начальник, не побачив нічого поганого в бійні, свідком якої став. Одному й другому знадобилося ще кілька місяців, щоб збагнути: такі дії призведуть до того, що нацистів, та й загалом німців, сприйматимуть як варварів і наступні покоління засудять Третій райх. Потрібно було щось вдіяти, щоб цьому запобігти. Але вони вже настільки втяглися в процес убивства, що нічого кращого за Аушвіц вигадати не змогли.

159

Дивна річ: у ці похмурі, жахливі часи кількість весіль у Чехії невпинно зростає. Щоправда, це неважко пояснити. На початку 1942 року до примусових робіт залучають тільки неодружених. Тому-то й різко зросла кількість чеських громадян, які кинулися одружуватися. Однак, певна річ, це не сховалося від пильного ока Гайдріхових служб, і, як наслідок, ухвалюється рішення забирати до чеських трудових загонів чоловіків незалежно від того, є в них сім’я чи нема. Десятки тисяч чехів, одружених і холостих, силоміць відправляли до Райху, туди, де була потреба в робочій силі. А потреба була всюди, адже вермахт поглинав німецьких робітників мільйонами. Там чехи зустрічалися з поляками, бельгійцями, данцями, голландцями, норвежцями, французами тощо.

Утім, така політика мала й побічні ефекти. В одному з численних звітів РСХА, що регулярно лягають Гайдріхові на стіл, можна прочитати таке: «По всій країні, де тепер використовується праця мільйонів іноземних робітників, іде поголос про сексуальні стосунки між ними й німецькими жінками. Небезпека біологічного послаблення постійно зростає. Кількість скарг на молодих жінок німецького походження, що з власної ініціативи вступають із чеськими робітниками в любовний зв’язок, неухильно зростає».

Уявляю собі, як скривився Гайдріх, читаючи цей звіт. Сам він не надто переймався, кого «грати», німкень чи іноземок. А ось повідомлення про те, що арійські жінки, щойно засвербить, шукають собі зайд, щоб злягатися з ними, без сумніву, викликає в нього огиду і стає ще одною причиною зневажати жінок загалом. Утім, Ліна, певна річ, ніколи такого не вчинила б, навіть щоб помститися за його зради! Ліна — щира німкеня, чистокровна представниця шляхетного роду. Вона радше померла б, ніж переспала б з євреєм, негром, слов’янином, арабом чи будь-яким іншим представником нижчої раси. Вона не така, як ці несвідомі свиноматки, які не заслуговують на право називатися німкенями. Він їх усіх запроторив би до борделів, і якомога швидше; або зібрав би на племінних заводах, щоб розводити справжніх арійців: нехай ці біляві кобилки чекають там на жеребчиків із СС. Цим курвам має сподобатися.