HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх

Гайдріх підхоплюється на ноги й хапається за зброю. І це друга помилка. Якби Кляйн відреагував так само швидко, як його начальник, або якби Гайдріх лишився сидіти нерухомо, як водій, тоді все, мабуть, склалося б інакше, і мене, можливо, тут навіть не було б, щоб розповідати вам усе це.

Кубішева рука викреслює півколо — і граната злітає в повітря. Але ж ніколи не вдається все так, як слід. Кубіш цілить у переднє сидіння, але граната падає на землю біля правого заднього колеса. І все ж вибухає.

Частина друга

Тривожні вісті доходять із Праги.

Щоденник Ґеббельса, 28 травня 1942 року

222

Граната вибухає. У трамвая, що стоїть навпроти, одразу вилітають вікна. «Мерседес» підкидує на метр угору. Уламки потрапляють Кубішеві в обличчя, і десантника відкидає назад. Дим хмарою вкриває все довкола. Із трамвая лунають пронизливі крики. Есесівський кітель, що лежав на задньому сидінні, злітає в повітря. Протягом кількох секунд приголомшені свідки бачитимуть тільки його, цей формений кітель, що ширяє в повітрі над хмарою пилу. Я принаймні нічого, окрім нього, не бачу. Кітель, немов осінній листок, кружляє в повітрі широкими колами, тимчасом як відлуння вибуху спокійно поширюється Європою і скоро дійде до Берліна й Лондона. Тільки ця луна і тільки кітель рухаються, все решта завмерло. На повороті вулиці В Голешковичках немає жодних інших ознак життя. Я кажу про секунди, зараз я вимірюю час у них. Наступної секунди все буде інакше. Але тут і тепер, цього ясного ранку середи 27 травня 1942 року, час зупинив свій плин, удруге за дві хвилини, щоправда трохи по-інакшому, ніж першого разу.