Як не померти на самоті

Але уявімо, що ви впевнені, що не хочете дітей. А тодi йдете на чудове перше побачення, яке закінчується тим, що супутниця без упину торочить про своїх племінниць, племінників і про те, як вона не може дочекатися, щоб стати мамою. Байдуже, яка вона чудова та як вам сподобалося з нею спілкуватися, у вас двох докорінно різні плани на майбутнє. Це нездоланна перепона.

Серед інших прикладів нездоланних перепон можуть траплятися такі: один із вас прагне моногамії, інший у неї не вірить; в одного з вас дуже старомодні погляди на гендерні ролі у стосунках, інший із ними не згоден; ви курите й не збираєтеся кидати, а в іншого сильна астма.

Сядьте й напишіть два різні списки: що для вас постає нездоланними перепонами? А що залишається просто бажаними вимогами, тим, що непогано було б отримати? Ця вправа дуже допомогла Джонатану. Саме так він зрозумів, що зріст має значно менше значення, ніж йому здавалося.

Так само й керівна посада. Але він переконаний, що нізащо не зустрічатиметься з тим, у кого немає почуття гумору.

ВПРАВА: визначте справді нездоланні перепони

Із використанням наших нових визначень запишіть, що для вас насправді має значення.

Справді нездоланні перепони:

1. ________________________________________________

2. ________________________________________________

3. ________________________________________________

Припустимі подразники, які я не плутатиму з нездоланними перепонами:

1. ________________________________________________

2. ________________________________________________

3. ________________________________________________

Бажані вимоги, які я не плутатиму з нездоланними перепонами:

1. ________________________________________________

2. ________________________________________________

3. ________________________________________________

  На скільки побачень потрібно сходити, перш ніж зав’язати із цим?

Якщо ви вже готові за замовчуванням погоджуватися на другі побачення, наступне запитання таке: скільки ще мені зустрічатися з цією людиною? Чи потрібно й на треті побачення ходити за замовчуванням?

Я не скажу вам, начебто для того, щоб з’ясувати, чи може хтось стати чудовим партнером для тривалих взаємин, достатньо двох-трьох побачень. Немає даних, за якими вдалося би визначити таку кількість. Подивіться, що відбувається, коли ви гуляєте вдвох. Вам подобається бути із цією людиною? Вона дарує вам щастя? Вам імпонує те, який ви поруч із нею? Волієте її поцілувати? Ваш інтерес до неї зростає, стає меншим чи просто тягнеться — ні туди, ні сюди? Якщо ця людина ставиться грубо чи без поваги — до вас чи когось іншого, не варто більше з нею зустрічатися. І так само вчиніть, якщо через побачення вам дискомфортно, тривожно чи сумно.

Погляньте на себе чесним поглядом. Скільки вам років? Чи давно ви ходите на побачення та скаржитеся, що не відчуваєте іскри? Може, час змінити ситуацію та спробувати з кимось щось серйозніше. Пригадайте задачу про секретаря, про яку я писала в розділі 4. Усвідомте, що ви, мабуть, уже зустрічали когось, хто виявився би чудовим партнером для тривалих взаємин.

Послухайте, я не переконую вас просто зараз іти куди треба. У вас буде предостатньо часу між другим побаченням і цим етапом взаємин, щоб обміркувати їх. Я не хочу, щоб ви одружувалися за замовчуванням!

Зосередьтеся краще на питанні, яке треба вирішувати зараз: ви маєте бажання ще раз побачити цю людину? Якщо так, зізнайтеся їй у цьому!

Обітниця мисливців за привидами: не смійте ставати привидом!

У вас неминуче настане момент, коли ви вирішите, що більше не прагнете зустрічатися з кимось. Що тоді робити? Просто зникнути? НІ! ЗВІСНО НІ. Уся ця книга — про ухвалення усвідомлених рішень в особистому житті. А до таких належить і те, як розривати стосунки.

Я називаю «стати привидом» спілкування, за якого одна сторона очікує відповіді від іншої й не отримує такої. Наприклад, якщо двоє людей сходили на побачення й після цього жоден із них не написав іншому, я називаю це взаємною відмовою, привидів тут немає; але якщо вони погуляли разом, а потім один із них написав: «Ой, було так добре. Чи можемо ми побачитись іще раз?», а інший так і не відповів, то це означає, що він перетворився на привида.

Чому люди зникають? Я розпитала десятки людей про їхню звичку вдавати привидів. Ось що я почула:

«Я зникаю, бо не знаю, як пояснити, чому я волiю більше зустрічатися».

«Я зникаю, тому що мені ніяково відмовляти людям».

«Я зникаю, бо це не так боляче, як безпосередньо відмовити комусь».

Люди часто обирають роль привидiв, бо їм здається, що так вони уникають незручної ситуації та захищають почуття іншої людини.

Але ж це неправда. Зникнути — ось це незручно. До того ж завдає болю та залишає іншу людину в невизначеності. Окрім цих очевидних причин не зникати, знайдеться ще одна: зрештою «привиди» почуваються гірше, ніж якби вони просто висловили свої почуття.