Як не померти на самоті

1. Ефект негативності — це наша природна схильність прокручувати в голові те, що склалося не так. Ви можете подолати його, шукаючи найкращі риси характеру свого супутника. Запам’ятайте Золоте правило моралі для побачень: не судіть про інших так, як ви не хотіли б, щоб судили про вас.

2. Ми легко припускаємося фундаментальної помилки атрибуції. Йдеться про звичку вважати, начебто чиїсь дії відображають те, ким є він сам, а не обставини, у яких опинився. Наприклад, на когось, хто запізнюється на побачення, вішати ярлик егоїста. Ми здатні уникнути такої помилки, із більшим співчуттям пояснюючи причину певної поведінки: можливо, бос виявив бажання обговорити з ним щось саме тоді, коли він уже збирався піти з роботи.

3. Ми гірше, ніж нам здається, вміємо судити про характер. Часто для то­го, щоб привабливість зросла, потрібен час, тож варто дотримуватися правила: за замовчуванням погоджуватися на друге побачення.

4. Розрізняйте припустимі подразники та нездоланні перепони. Не відмовляйте через якусь дурницю, що насправді неважлива для тривалих взаємин.

5. Не смійте ставати привидом!

Частина 3. Коли все стає серйозно

Розділ 13. РІШЕННЯ УХВАЛЮЙТЕ, ПАСИВНО НЕ ЧЕКАЙТЕ

Як свідомо керувати етапами взаємин

Вам доводилося колись самому схрумкати ціле відерце попкорну в кінотеатрі, не усвідомлюючи, скільки ви вже з’їли, доки ваша рука не торкнулася картонного дна? Якщо ви схожі на мене, то, мабуть, так. А кілька невеликих стаканчиків одним махом? Навряд чи. Це тому, що, коли одна порція закінчується — байдуже, якого розміру, — настає точка ухвалення рішення — момент, коли наші автоматичні дії перериваються та ми отримуємо можливість зробити усвідомлений вибір. У наведеному прикладі — «Чи хочу я далі їсти попкорн?».

Біхевіористи Амар Чіма та Діліп Соман продемонстрували силу точки ухвалення рішень за допомогою розумного (і, як на мене, смачного) дослідження. Вони дали кожному учасникові пакет із двадцятьма печивами, які ті могли їсти, виконуючи низку завдань. Печиво розфасовували в три різні способи: усі двадцять одним стовпчиком, розділивши на менші частини білим вощеним чи кольоровим папером.

Самі завдання не мали значення. Насправді дослідників цікавило, чи впливатиме пакування на те, скільки печива з’їдять учасники та як швидко вони це зроблять. З’ясувалося, що учасники, печиво яких було розділене кольоровим папером, з’їли менше печива та витратили на це більше часу. Це тому, що кольоровий вощений папір позначав більш очевидні точки ухвалення рішення, у яких мозок міг пере­йти від несвідомого мислення (або, у пропонованому контексті, жування) до цілеспрямованого вибору. В суцільному стовпчику печива точок ухвалення рішення передбачено не було, а білий папір вдавалося легко проігнорувати. А ось кольоровий папір змушував людей припинити бездумно жувати та замислитися: «Чи варто мені далі їсти печиво?»

Точки ухвалення рішень є в усіх сферах життя, не лише у поїданні печива чи попкорну. У взаєминах, наприклад, повно таких моментів. Багато з них призводить до стресу та неспання ночами. Я ж вважаю точки ухвалення рішення справжнім даром — нагодою зупинитися, перевести подих і поміркувати над тим, що робимо. Загалом переосмислити власне життя та помірковано вирішити, яким буде наступний крок. Це дає змогу ухвалювати кращі, більш виважені рішення.

Але точки ухвалення рішення у стосунках не бувають такими очевидними, як шматочки кольорового паперу, що розділяють печиво. Їх легко не помітити, особливо якщо живеш імпульсивно.