Як не померти на самоті

Звісно, ви можете просто відкрито запитати: «Ми зустрічаємось?» Якщо це здається вам надто неделікатним, є ще варіант про те, що начебто не можете збагнути, як називати цю людину в присутності інших. Наприклад: «Мої друзі допитуються в мене, хто ми одне одному. Що їм відповідати?» або «Як мені відрекомендувати тебе сьогодні ввечері, коли ми зустрінемося з моїми колегами?»

Чітко поясніть іншій людині, що саме ви волієте з’ясувати. Прагнете чіткості в тому, як вам називати одне одного? Хочете дізнатися, чи моногамні ваші взаємини? Сподіваєтеся виконати найважливіший сучасний романтичний ритуал — видалити додатки для знайомств?

Ви можете отримати не ту відповідь, на яку очікуєте. Пам’ятайте: це розмова, а не перемовини. Поважайте слова іншої людини. Слухайте. Йдеться про те, щоб довідатися, що вона відчуває, а не переконати її дати вам те, що хочете.

Навіть якщо ви не одержите бажаної відповіді, принаймні здобудете додаткову інформацію. За таких ситуацій що більше вам відомо, то краще. Тепер ви самі будете здатні вирішувати, волієте залишитися чи піти.

Саме так сталося із Цзин. За кілька місяців після катастрофи з Джеймсом вона познайомилася де з ким іще, а саме з другом своєї подруги на ім’я Кел. Вона не бажала повторення того, що сталося з Джеймсом, тож за кілька тижнів після того, як почала зустрічатися з Келом, завела розмову про визначення стосунків.

Кел відповів, що йому складно забути свою колиш­ню, тож він не готовий зараз давати якісь обіцянки. Хлопець хотів і надалі зустрічатись із Цзин, але не дозрів до чітких домовленостей чи моногамних взаємин. Цзин вирішила, що її таке влаштовує: дівчині було комфортно далі зустрічатися з Келом без офіційності в стосунках.

— Насправді я цим задоволена, — пояснила вона мені. — Я зрозуміла, що не маю потреби, щоб Кел просто зараз брав на себе якісь зобов’язання. Основ­не, що між нами все зрозуміло.

Пам’ятайте: те, як ви вестимете розмову про визначення стосунків, вплине на ваші майбутні взаємини незалежно від того, чи вирішите ви їх зробити офіційними саме тепер. Якщо ви вибираєте стосунки та з’ясовуєте, що це вибирає й інша людина, то відчуєте радість і полегшення. Але що, як ви не отримаєте відповіді, якої прагнете? Обов’язково подякуйте за розмову, навіть якщо будете розчаровані новинами.

Дослухайтеся до слів партнера з розумінням і цікавістю, покажіть йому, що він може вільно розповідати вам, що в нього на думці, навіть якщо це не те, що ви волієте почути.

ВПРАВА: підготуйтеся до визначення стосунків

Сядьте із записником і дайте відповіді на запитання, які допоможуть вам підготуватися до розмови.

1. Із чого ви хочете почати розмову?

2. Яка мета цієї розмови?

3. Як ви зреагуєте, якщо інша людина ухилятиметься від теми чи виявиться не готовою до визначення стосунків?

Ознайомтесь із бланком для планування серйозних розмов у додатках, щоб отримати більше інформації про підготовку до цього обговорення.

  Спільне проживання

Однією з найважливіших точок ухвалення рішення у стосунках є вибір пари для одруження. (Знаєте, вся ця історія про обручку, коліно та пост в Інстаграмі.) Але у багатьох сучасних пар спершу настає момент, коли вони вирішують жити разом.

Населення США з 1960 року зросло на 80 від­сотків, тоді як кількість неодружених пар, які проживають разом до шлюбу, збільшилася на 1500 від­сот­ків (із приблизно 450 тисяч 1960 року до 7,5 мільйона сьогодні), і 50—60 відсотків пар зараз живуть разом до одруження.

Утiм, багато людей ставляться до цього рішення не так серйозно, як мали би. Вони вважають, що оселитися разом — це чудовий спосіб перевірити стосунки. Дослідницький центр П’ю провів опитування репрезентативної групи випадково дібраних дорослих американців з усієї країни, під час якого дві третини респондентів у віці від вісімнадцяти до двадцяти дев’яти років погодилися з тим, що пари, які оселяються разом іще до одруження, частіше живуть у вдалому шлюбі. Однак дослідження спільного проживання до шлюбу розкриває іншу картину: подружні пари, що мешкали разом до весілля, зазвичай виявляються менш задоволеними та частіше розлучаються порівняно з тими, хто так не робив. Ця закономірність відома як ефект співмешкання.

Після вивчення ефекту співмешкання науковці з’ясували, що лише певний тип пар живе разом до одруження. Учені припустили, що такі пари легковажніше сприймають шлюб, тож більш відкриті для розлучення. Одначе з огляду на те, що дедалі більше людей вирішує мешкати разом до шлюбу, значно складніше сказати, що цей шлях обирає саме певний тип пар.

У дослідників з’явилася нова теорія: тепер вони звинувачують власне спільне проживання.

Розглянемо дві гіпотетичні пари: Ітан і Джеймі та Адам і Емілі. Ітан і Джеймі з’їжджаються, бо в Джеймі спливає час договору оренди. Адам із Емілі обговорюють варіант проживання разом, але погоджуються, що ще не готові.