Як не померти на самоті

Розділ 14. Не залипайте та не втікайте

Як зрозуміти, чи варто вам розлучитися

Мені зателефонували об одинадцятій вечора у п’ятницю з невідомого номера. Я саме чистила зуби та збиралася лягати спати.

— Алло? — невпевнено промовила я з повним ротом спіненої м’ятної пасти.

Людина у слухавці розплакалася.

Я сплюнула в раковину.

— Хто це? Що трапилося?

Трохи пошморгавши та висякавшись, мені відповіли:

— Це Сідней. Мені ваш номер дала наша спільна подруга Ганна. Річ у моєму хлопцеві.

Я припинила так шалено стискати зубну щітку. Із цим я могла впоратися.

— Що трапилося? — повторила я, здогадуючись, до чого ця розмова. Він щойно її покинув, і їй потрібна підтримка.

Вона глибоко вдихнула, зібралася з духом і випалила:

— Він хоче мені освідчитися!

Освідчення. Зовсім не те, на що я очікувала.

— І що в цьому поганого?

— Я думаю, що мені варто з ним розлучитися.

Я постійно отримую такі дзвінки — гаразд, зазвичай не об одинадцятій вечора та зазвичай не крізь сльози — від людей різного віку, гендеру та сексуальної орієнтації. Моя робота тренерки з побудови взаємин полягає не тільки в тому, щоб допомагати знайти стосунки, вона передбачає ще й допомогу в завершуванні поганих взаємин.

Кожен крок у стосунках вимагає усвідомленого ухва­лення рішень — від того, з ким піти на побачення, до того, коли починати жити разом та одружуватися чи ні. Якоїсь миті ви можете опинитися саме там, де була на той момент Сідней, обмірковуючи одне з найважливіших рішень — залишатись і далі разом чи розлучитися.

Я б хотіла дати вам якийсь тест чи схему, що якимось дивом допомогли б зрозуміти, що робити. Але не можу. Простої відповіді немає, кожна ситуація унікальна. Я не знаю всіх задіяних факторів — як вам здається, що ви відчуваєте, що ви насправді відчуваєте, що ще може викликати ваше невдоволення, — і ви, либонь, теж їх не знаєте. Однак мені відомо, які когнітивні сили ускладнюють ухвалення цього рішення. Їхнє розуміння дасть змогу вирішити, як діяти далі.

Людей, які звертаються до мене по поради щодо розриву взаємин, здебільшого можна розподілити на дві категорії. Одна категорія часто підтримує неплідні взаємини. Я називаю таких людей причепами. Іншу категорію складають ті, хто, як правило, занадто рано йдуть зі стосунків, не даючи їм шансу на розвиток, — утікачі. Звісно, ви можете застрягнути десь посередині цього спектра неправильної поведінки під час розлучень (такої офіційної наукової шкали немає, а мала би бути). Описані тенденції зазнають посилення та послаблення залежно від того, з ким ми перебуваємо поряд, що відбувається у нашому житті, та ще від багатьох інших факторів.

  Утікання

Перш ніж розповісти, що сталося із Сідней, я познайомлю вас із Майком. Майкові тридцять шість років, живе в Альбукерке. Уперше звернувшись до мене, він повідомив, що зустрічається зі своєю дівчиною близько трьох місяців. Вона робить його щасливим. Вислуховує дурниці, які той сплітає. Допомагає зрозуміти, чим чоловік воліє далі займатися після звільнення.

— Вона просто неймовірно добра, — торочив Майк. — Мабуть, найдобріша людина, яку мені доводилося зустрічати.

На жаль, протягом останніх кількох тижнів він відчував знайомий потяг: Майк хотів розійтися з цією дівчиною.

— Я так завжди роблю, — пояснював він. — Зустрічаюся з кимось чудовим, але за три місяці починаю зосереджуватися на його недоліках, а потім — бемц! — закінчую все.

— А що вас дратує в теперішній дівчині? — запитала я.

— Розумію, що це звучить чванькувато, але її манера висловлюватися. Вона неправильно вживає та вимовляє слова. Каже «пропис» замість «правопис».

Це був один із найприпустиміших подразників, про які я тільки чула.

— Дякую, що поділилися зі мною вашими сумнівами, — відповіла я, стежачи за тим, щоб як годиться ви-мов-ля-ти всі слова. — Якими є ваші довгострокові цілі?

— Я прагну одружитись і мати дітей.

Тоді мені здавалося малоймовірним, що Майк досягне сімейного щастя з огляду на його схильність закінчувати все за три місяці, але я бачила, що він старається. Чоловік зізнався, що зазвичай готував шлях для відступу від початку. Зазвичай він ішов, узагалі не даючи своїй партнерці шансів (і це, без сумніву, впливало на його поведінку в стосунках), швидко розривав взаємини, бо завжди запитував себе, чи немає десь когось кращого. І так, якщо ви помітили в цьому щось знайоме — це тому, що Майк, вочевидь, був максималістом.

Закохуватися чи кохати

Причина поведінки окремих утікачів криється у звичці до максималізму: вони надто швидко йдуть зі стосунків, бо гадають, що зможуть знайти когось кращого.

Інші втікають через потяг до романтизації: вони очікують, що взаємини завжди будуть сповнені шаленої пристрасті, яка панує на ранніх етапах, — почуття, від якого тріпоче серце, пітніють долоні, плутаються думки. Загалом надто квапляться розірвати взаємини через когнітивну помилку, що має назву правила переходу.