Як не померти на самоті

Тверскі розумів, що йдеться про помилку незворотних витрат, якої намагався уникнути, тобто відчуття, що коли вже вклався в щось, то повинен цим скористатися. Це пояснює, чому більшість людей змушує себе додивлятися до кінця погані шоу.

Або погані взаємини. Через помилку незворотних витрат причепи залишаються у стосунках. Одного разу мені зателефонував чоловік і розповів:

— Я вже три роки зустрічаюся з дівчиною. Перші шість місяців були чудові, останні два з половиною роки — жахливі. — На моє запитання, чому він досі з нею, попри свою очевидну нещасливість, чоловік відповів: — Я витратив на неї так багато часу. Кинути її зараз було би дурницею.

Я пояснила йому помилку незворотних витрат на прикладі, який, на мою думку, він мав оцінити:

— Перші пів року ваших стосунків нагадували перший сезон «Справжнього детектива» — чудові. Другий і третій сезони — ніякі. Сидітимете й чекатимете на вихід четвертого сезону? Чи починатимете новий серіал?

Хай там як, цей чоловік зустрічався із цією дів­чиною три роки. Йому треба було вирішити: чи хоче він змарнувати з нею ще три роки, чи ладен зна­йти новий серіал?

Іще на причеп впливає неприйняття втрат. Поведінкові економісти Амос Тверскі та Деніел Канеман дали визначення цього явища у своїй оригінальній статті, пояснивши, що «втрати здаються більшими за прибутки».

Скажімо, ви заходите до магазину, щоб купити новий телефон, який коштує 500 доларів. Продавець видає вам купон на знижку 100 доларів від вартості вашої покупки. Вас це потішить, чи не так? А тепер уявіть іншу ситуацію: ви заходите до магазину, а продавець повідомляє, що вони проводили акцію та пропонували знижку на 100 доларів, але вона закінчилася просто напередодні. Вас певною мірою засмутить ця втрата.

Загалом в одній ситуації ви отримуєте 100 доларів, оскільки телефон тепер коштує 400, а не 500 доларів, а в іншій — утрачаєте 100 доларів, бо знаєте, що не скористалися нагодою одержати купон. Ціна в обох випадках — 100 доларів, тож начебто варто очікувати, що ви зрадієте та засмутитесь однаковою мірою. Але це не так. Пам’ятайте: втрати здаються більшими за прибутки. Через неприйняття втрат страждання від неодержання 100 доларів є вдвічі більшим за радість від отримання 100 доларів. Тому для того, щоб вас охопило почуття таке саме сильне, як від втрати 100 доларів, вам потрібно мати 200 доларів.

Ми навчилися пристосовувати свою поведінку до цього когнітивного упередження, бо робимо все можливе, щоб уникнути втрат. Щодо одягу це означає чіплятися за старі футболки, яких нізащо не придбали б, якби сьогодні побачили їх у крамниці. У взаєминах це чіплятися за погані стосунки. Ми відчуваємо більше страху від імовірної втрати партнера, ніж зацікавлення можливістю знайти людину, з якою ми могли би почати нові взаємини.

  Проблема із чіплянням

Розрив взаємин — це важливе рішення із серйозними наслідками, рішення, що його, можливо, вам хочеться відкласти. Але ось чого ви не усвідомлюєте: залишаючись у стосунках, ви вже ухвалюєте рішення.

Розрив — це не з’їзд зі шляху, а роздоріжжя. Ліворуч — точка розриву. Праворуч — гора «Залишаємося разом». У який би бік не прямували, ви робите вибір.

Так само як утікачі, причепи недооцінюють альтернативну вартість. Одначе вони втрачають нагоду зна­йти нові стосунки. Продовжимо мою метафору із шосе: що довше ви сидите, розмірковуючи, на роздоріжжі, то більше часу потребуватимете, щоб дістатися до місця призначення. (А ще ви марнуєте пальне, а це вже зовсім негаразд. Зміна клімату — то серйозно, люди!)

Найгiрше ж ось що: ви не самі в тій машині. З вами ваш партнер. Якщо ви плануєте завершити стосунки, кожний день вашого зволікання стає змарнованим також і для нього. Особливо варто про це пам’ятати, коли ви зустрічаєтесь із жінкою, яка сподівається сама народити дітей. Ви недооцінюєте її альтернативну вартість того, що вона зостається з вами: що довше відкладаєте розрив із нею, то менше даєте їй часу на пошук нового партнера та створення сім’ї. Найкраще, що ви вчините, — це чітко поясните жінці все це, щоб вона могла рухатися далі та знайти когось іншого.

  Іти чи залишитися?

Сподіваюся, що тепер ви добре розумієте, кого у вас більше — втікача чи причепи. Але вам, може, й досі складно зрозуміти, як дiяти далі, коли йдеться про ваші стосунки. Нижче я пропоную вам низку запитань, які допоможуть вирішити, кидати це все чи виправляти. Знайдіть трохи часу, заваріть чаю та сядьте із записником відповідати на нижченаведені запитання.

1. Пройдіть гардеробний тест «Якби ваш партнер був одним із предметів вашого одягу — чимось із вашої шафи, яка б річ це була?».