Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення

На ранніх етапах історії міст духівництво відігравало таку важливу роль, що деякі дослідники називали цю форму правління тоталітарною теократією. Інші заперечували такі описи Шумеру, вказуючи, що духівництво не володіло всім майном і не мало повного контролю над економікою[29]. Однак важливо розрізняти контроль над майном і грошима, і деспотичну владу над людьми. У руках духівництва в Шумері опинилася своєрідна, але чудова матеріальна зброя: вони могли вічно карати, даючи волю воді або не маючи можливості захиститися від неї. Згодом світські лідери — або царі — дістали більше влади в суспільстві. Але й царювання виникло через уявлення про божественність. Царі мали владу від богів і були їхніми представниками. Відмінності в суспільстві чітко виявлялися в смерті: кладовища в місті Ур свідчать про те, що коли бідні люди мали доволі скромні могили, то королівські поховання іноді прикрашали золотом і сріблом. У одному відомому випадку сімдесяти чотирьох осіб отруїли, щоб ті пішли з царицею Пуабі в наступний світ[30].

  Занепад та екологічна катастрофа

Шумер — це цивілізація, що, попри вразливість і безвладдя над річками, була першим суспільством в історії, якому вдалося обернути сили природи на свою користь: із плином часу Шумер, як ми побачили, розробив систему штучного зрошування, завдяки якій виростали вкрай багаті врожаї, що могли прогодувати кілька міст-держав, де постійно зростала кількість населення. Поступово це призвело до урбаністичної революції, яка уможливила те, що більшість населення світу живе в містах. Тож роль землеробства як рушія урбанізації — це історична тенденція, яка веде лік від Шумеру[31].

Водночас може здатися, що Шумер зник з історії, адже його перемогла природа. Бувши передумовою суспільства, природа стає її кінцем. Учені переважно погоджуються, що Шумерська цивілізація, проіснувавши приблизно 2000 років — від приблизно 4000 до 2000 р. до н. е., — занепала або зникла[32], а заступили її інші державні утворення в Месопотамії. Семітські народи, завойовуючи, перейняли частину шумерської культури, достоту, як монгольські завойовники Китаю стали «китаїзованими», а вандали й готи — римлянами. Коли тут говорю про «занепад цивілізації», це не означає, що вони зникли з історії, не лишивши після себе жодних слідів, або що жодні їхні традиції не потрапили в інші суспільства — пізніші або навіть сучасні. Шумерська мова, наприклад, жила далі, і звід законів Ур-Намму із ХХІ ст. до н. е. вплинув на звід законів Хаммурапі з XVIII ст. до н.е. До того ж система знань шумерів стала так званою cultura franca на дуже тривалий час, навіть після того, як самих шумерів уже довго не існувало[33].

Учені виокремлюють три різні теорії занепаду Шумеру, але через брак об’єктивної інформації кожна з них буде певною мірою спекулятивна. Перша теорія твердить, що завойовники вибили шумерів із регіону Тигру та Євфрату. За другою теорією, духівництво поступово втратило владу й контроль над населенням, а суперечності між людьми й містами зростали — через це все Шумеру ставало складніше чинити опір політичним та екологічним змінам. Третя теорія, та, яку згодом почала підтримувати більшість, наголошує на відносинах між суспільством і природою, що заклала підвалини цивілізації. Є два типи екологічних теорій: перший твердить, що Шумерська цивілізація занепала через зменшення продуктивності землеробства. Тигр і Євфрат приносили з турецьких гір талу воду, тож у ній накопичувалася висока концентрація розчинених солей. Крім цього, вода ставала солонішою через вітри з Перської затоки. Солона вода, вочевидь, впливала на збіжжя. Отже, що більше шумери зрошували, щоб розв’язати проблему меншої продуктивності, то гострішою ця проблема ставала. Через зрошування в ґрунті опинялося чимраз більше солі. З плином часу це неминуче знищувало ґрунт. Тож шумери самі винні в занепаді свого суспільства: їхній революційний винахід — зрошувальне землеробство — зумовив повільний занепад і смерть цивілізації[34]. Тріумф цивілізації обернувся на її вбивцю.