Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення

Ці дві великі річки утворювали гідрологічну систему з такими умовами, які посприяли тому, що штучне зрошування у великому масштабі розвилося саме тут. Те, що Тигр і Євфрат течуть на майже однаковій висоті, а відтак зливаються в одну річку, яку називаємо Шатт-ель-Араб, створило унікальні умови для штучного зрошування та водного транспорту. Тут люди могли імітувати природні процеси, що відбувалися восени під час та після паводків. Під час паводків вода з Євфрату наближалася до Тигру, заливаючи рівнини між ними. Шумери спробували повторити це, але в мініатюрі й за контрольованих умов. Вони вирили канали, щоб відводити воду з Євфрату до Тигру на рівнини не лише восени. Так вони провели воду до розкотистих родючих земель між двома річками.

Ми впевнено можемо назвати шумерів «піонерами штучного зрошування». Їм вдалося створити таку мережу більших каналів і менших канав, що контролювали обіг води. Так вода ніколи не потрапляла в канали, де її вже було достатньо, а текла далі. Шумери були досить розвинуті, щоб координувати соціальну діяльність, потрібну для зрошування в сухих і вразливих для паводків районах. Водночас їм вдалося прибирати мул, що постійно загрожував каналам і канавам[18]. Канали об’єднували кілька міст такою собі «водною мережею», тож могли також спричиняти конфлікти. Вважають, що перша війна в історії світу — коли правитель міста Лагаш Еанатум переміг місто-державу Умма в приблизно 2350 р. до н. е. — була конфліктом за контроль над цими водними шляхами та каналами[19]. Про це складно твердити із залізною певністю, найімовірніше, що в конфлікту були й інші причини, як-от контроль над родючими землями. У будь-якому разі до нашого часу дійшли зображення цієї війни, що відбувалася 4500 років тому: на так званій «Стелі шулік», яку зберігають у паризькому Луврі, можна побачити велику зграю шулік у повітрі. У їхніх дзьобах — відрубані голови та руки переможених солдатів Умми. Знизу ми бачимо шумерських солдатів із Лагаша, що маршують по трупах полеглих ворогів. Солдати вишикувані в такий стрій, завдяки якому схожі на щось цільне. Ті, хто попереду, захищаються великими прямокутними щитами, а військо очолює сам король Еанатум. Після перемоги король поставив такий собі розмежовувальний валун із викарбуваними на ньому умовами миру. Тож ми завдячуємо шумерам не лише за першу війну, а й за першу відому людству мирну угоду.

Для шумерів Енкі був не лише бог-творець; це був також бог родючості, вічний володар річок і, доволі символічно, — що свідчило про значення води — бог знання та мудрості. Тому Енкі також пов’язували з керуванням водою та водними каналами, і він міг набувати подоби такої собі величезної сучасної цистерни: «Коли він набрав води ще раз, то залив канави водою, залив загати водою й залив водою перелоги. Садівник, радіючи, піднявся (?) з піску та пилу й обійняв його»[20]. Так тисячолітні легенди підкреслюють, що те, як Енкі контролював річки, було питанням життя та смерті в суспільстві. Мабуть, його можна вважати за попередника пізнішого моністичного Бога в пустельних релігіях, який здійснював владу, зокрема, відкриваючи та закриваючи резервуари води на небі за своєю волею, коли Він нагороджував чи карав людей.

Якщо у світі міфів і релігії богом був Енкі, то в практичному житті громади богами були будівельники каналів. Вони мали з’ясувати, як найефективніше прокласти канал куди треба і як найліпше захистити громаду від небезпеки потопу. Тому імена будівельників викарбовували на стінах каналів, а шумерська мова, як стверджують, мала 13 слів на позначення їхнього найважливішого ресурсу. Імовірно, будівельники каналів очолювали, власне, виконання роботи. Шумери копіювали природу, будуючи загати, — вони створювали природні насипи з намулу. Шумери будували загати з очерету, зібраного в болотяній місцевості, просочували його бітумом чи асфальтом, знаходячи їх неподалік, і відтак змазували сирою нафтою, якої в регіоні також було чимало. Зверху вони ставили такі собі цеглини з багна, сушачи його на сонці, як і сиру нафту.

Унаслідок поєднання цих способів пристосування та контролю за річками в 3600 р. до н. е. виникло вкрай ефективне рільництво, що заклало економічні та соціальні підвалини для розвитку справді перших епохальних міст, як-от Ур, Еріду[21] й Урук. За припущеннями вчених, у цих містах 5000 років тому мешкало понад 50 000 осіб.

  Глина як ресурс і записник